Василівка (Очаківська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Василівка
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу
Автобусна зупинка у Василівці поблизу клубу
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Громада Очаківська міська громада
Облікова картка с. Василівка 
Основні дані
Населення 382 (2001)
Площа 1,433 км²
Густота населення 266,57 осіб/км²
Поштовий індекс 57555
Телефонний код +380 5154
Географічні дані
Географічні координати 46°31′44″ пн. ш. 31°47′25″ сх. д. / 46.52889° пн. ш. 31.79028° сх. д. / 46.52889; 31.79028Координати: 46°31′44″ пн. ш. 31°47′25″ сх. д. / 46.52889° пн. ш. 31.79028° сх. д. / 46.52889; 31.79028
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми Дніпровський лиман
Місцева влада
Адреса ради 57500, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Очаків, вул. Соборна, 7-А
Карта
Василівка. Карта розташування: Україна
Василівка
Василівка
Василівка. Карта розташування: Миколаївська область
Василівка
Василівка
Мапа
Мапа

CMNS: Василівка у Вікісховищі

Васи́лівка (попередня назва — Олександрівка, інша назва — Шкадівка) — село в Україні, в Очаківській міській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Населення становить 382 особи.

Станом на листопад 2022 року Василівка є найбільшим з трьох населених пунктів Миколаївщини (разом з Покровкою і Покровським), що через своє розташування на Кінбурнському півострові досі перебувають під російською окупацією.

Населення[ред. | ред. код]

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 343 89,79 %
Російська 39 10,21 %
Разом 382 100,00 %

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку селом володів син полковника Сидора Білого капітан-лейтенант Олександр Білий, і воно мало назву Олександрівка, а коли перейшло в спадщину до внука першого та сина останнього Василя — отримало назву Василькове. Уперше в письмових джерелах ця назва згадується 1787 року й такою була його назва на початку ХІХ ст. (за іншими джерелами — Васильківка).

В історії села значну роль відіграли нащадки польського дворянського роду Скадовських, представники яких переселилися в Україну. На Кінбурнській косі вони заснували родове село Скадовка з кількома хуторами. Найвідоміший представник «херсонської» гілки Сергій Балтазарович Скадовський з часом подарував Скадовку та землі навколо неї своїй доньці Єлизаветі. Вона, одружившись із поміщиком із Катеринославської губернії Лубенковим, була господаркою 12 тис. десятин землі на Кінбурнській косі. Лубенков переселив до Скадовки своїх селян-кріпаків з Катеринославської губернії, й вони стали першими жителями с. Скадовки, назва якої згодом трансформувалася у Шкадовку.

У 1861 році мешканці села отримали волю. До цього часу Василькове і Шкадовка з'єднались і утворилось одне село. Після скасування кріпацтва і злиття двох сіл було обрано спільну нову назву — Василівка. В архівних документах за 1886 рік згадується вже Василівка. Ця назва існує дотепер.

Станом на 1886 рік у селі Покровської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 235 осіб, налічувалось 40 дворових господарств, існувала лавка[2].

Освіта і культура[ред. | ред. код]

Селищна школа. 2017 р.

У Василівці є школа, клуб, бібліотека. Школу на початку минулого століття збудовано на кошти Григорія Матвійовича Капусти, нащадка кошового осавула з війська Богдана Хмельницького. У той час його родина була найбагатшою на півострові. Біля Василівки багато топонімів, пов'язаних із прізвищем родини Капустів — Капустяний сарай, озеро Капустяне, озеро Млинове, Панська сага. У 1896 році сприяв відкриттю двокласної церковноприходської школи у с. Василівка, де першою вчителькою стала його донька Ганна Григорівна. На початку 1920 р. Григорія Капусту було заарештовано і згодом знищено. До кінця 30-х років XX ст. було репресовано більшість нащадків козацького роду. Людей з прізвищем Капуста нині на Кінбурні нема.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Твердовська Л П. Хроніки землі Кінбурнської/ Любов Твердовська.- Миколаїв: СПД Румянцева Г. В., 2019—108
  • Любов Твердовська. Історичними стежками Кінбурнської коси. - Миколаїв, 2015. - 100 с. з іл.
  • Светлана Кустова, Елена Ивашко. Сергей Гаврилов. Кинбурнская коса: книга-альбом. - К.: Изд-во "Геопринт", 2010. - 144 с.