Вассиян Юліян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліян Іванович Вассиян
Юліян Вассиян
Народився 12 січня 1894(1894-01-12)
Колоденці
Помер 3 жовтня 1953(1953-10-03) (59 років)
Чикаго
Поховання Український цвинтар святого Миколая
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР II Польська РеспублікаСША США
Національність українець
Діяльність філософ, публіцист
Відомий завдяки ідеолог ОУН
Alma mater Львівський таємний університет,
Карлів університет
Науковий ступінь доктор філософії
Військове звання вояк УГА
Партія ОУН
Конфесія УГКЦ
Батько Іван Вассиян
Мати Вільгельміна Урбан

д-р Юлія́н Іванович Вассия́н (12 січня 1894(18940112), с. Колоденці, нині Львівський район Львівської області — 3 жовтня 1953, Чикаго США) — український публіцист, громадський і політичний діяч, філософ, ідеолог ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

Борець за незалежність України у ХХ столітті[1]

Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 січня 1894 року в с. Колоденці, Жовківського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини (нині Львівський район, Львівська область, Україна ) в сім'ї вчителя народних шкіл Івана Вассияна та його дружини Вільгельміни (до шлюбу Урбан).

У 1914 році вступив до Легіону Січових стрільців, пройшов усю воєнну кампанію УСС і Української Галицької Армії, брав участь у військових діях на теренах Наддніпрянської України. У 1920—22 роках опинився в польському таборі для полонених у Домб'ю.

Навчання, університети[ред. | ред. код]

У таборах для інтернованих вояків Армій УНР і УГА на теренах Польщі і Чехословаччини виникла ціла громадсько-культурна інфраструктура зі збереження української ідентичності і розвитку національної ідеології. Колишні солдати тепер ставали публіцистами, редакторами, письменниками, дослідниками, мистецькими і літературними критиками, філософами.

З 1922 року Ю. Вассиян навчався у Львівському таємному університеті. Тут він мав посаду університетського референта в Українській крайовій студентській раді, яка займалася організацією студентства і співпрацювала з підпільною Українською військовою організацією на чолі з Є. Коновальцем, що вела боротьбу проти польської окупації. У 1924 році Ю. Вассиян переїхав на студії до Праги та відразу став одним з лідерів Групи української націоналістичної молоді, почав друкуватися у її органі — журналі «Національна думка».

Вассиян — ідеолог націоналізму[ред. | ред. код]

У 1927 році Вассиян уже сприймався в націоналістичному середовищі як чільний ідеолог і був делегований на 1-у Конференцію українських націоналістів у Берліні, котра мала підготувати платформу для об'єднання різних націоналістичних підпільних організацій в одну структуру.

У 1928 році відбулася 2-а Конференція українських націоналістів у Празі, на якій Ю. Вассияна делеговано на майбутній Конгрес українських націоналістів (Відень, 27 січня — 3 лютого 1929 р.) вже як головним ідеологом. Саме на Конгресі було засновано ОУН і на ньому  Ю. Вассиян виголосив знамениту доповідь «Ідеологічні основи українського націоналізму» («Розбудова нації». — 1929. — № 3-4).

Конгрес призначив Вассияна керівником ідеологічної секції ОУН; тоді ж і з'явилася його брошура «Програма виховання в ОУН». У 1930 році закінчив Карлів університет у Празі, студіювавши перед тим паралельно філософію й слов'янську філологію в празькому німецькому університеті й українському педагогічному інституті. Докторська дисертація — «Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики».

1930 року переїжджає до Перемишля, де редагує газету «Український голос».

Суди і тюрми[ред. | ред. код]

2 листопада 1931 року у Бродах Юліана Вассияна арештувала польська поліція у справі т. зв. «конгресівців» — виявлених нею учасників Конгресу ОУН 1929 року. Після судового процесу у Львові 1932 року разом з групою чільних діячів ОУН: Осипом Бойдуником, Олесем Бабієм, Євгеном Зиблікевичем, Степаном Ленкавським, Зеноном Пеленським — відбув 4-річне ув'язнення в тюрмах Львова і Дрогобича, де відзначався, за спогадами чільного діяча ОУН Зиновія Книша, великою сумлінністю в дотримуванні приписів в'язничної поведінки, відповідальністю в конспірації, щирістю до друзів.

Відбув ув'язнення та вийшов на волю у 1935 році, замешкав у свого батька у м. Броди, таємно підтримуючи контакт з підпіллям ОУН. З початком світової війни 1939 його знову заарештовано і відправлено до концтабору у Березі Картузькій.

Війна й еміграція[ред. | ред. код]

«Золотий вересень» застав Вассияна у Бродах, куди провід ОУН, усвідомлюючи особливу важливість філософа для ннаціоналістичного руху, вислав спеціальну групу бойовиків із завданням перевести його за кордон та надати йому можливість вільно працювати: у Кракові його чекала чиста квартира й акуратно приготовлені рукописи з минулих літ.

Початок німецько-радянської війни знову повернув його на рідну землю, до Львова, Бродів. У ці роки активно готував теоретичні й пропагандивні матеріали для Проводу ОУН під керівництвом Голови ПУН Андрія Мельника. У січні 1944 року його арештувало гестапо і він опинився у концтаборі в м. Брец біля Берліна. У 1945 році опинився на волі.

До 1950 року мешкав у різних містах Баварії. Опісля переїхав до Чикаго в США.

Помер 3 жовтня 1953 року. Похований на парафіяльному цвинтарі святого Миколая в Чикаго.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Ю. Вассиян написав ряд праць з філософії, а також праць, в яких викладено і розвинуто ідейні засади українського націоналізму: «До головних засад націоналізму» (1928), «Ідеологічні основи українського націоналізму» (1929), «Змаг основ» (1940), «Рефлексії» (1927), «Листопадові рефлексії» (1950), «Воююча Україна» (1951), «Завзяття чи самовиправдання» (1956, посм.).

Окремі твори:
  • Вассиян Ю. Суспільно-філософічні нариси. — Чикаго : Самостійна Україна, 1958. — 92 с.
  • Вассиян Ю. Бо вже чекає четверта домовина: Політично-філософські роздуми // Слово і час. — 1994. — № 2. — С. 56—60.
  • Вассиян Ю. Два обличчя націоналізму // ОУН: Минуле і майбуття / Відп. ред. С. Таран. — К., 1993. — С. 154—156.
  • Вассиян Ю. Земля — міт українського життя (Про Т. Г. Шевченка) // Українська мова і література в школі. — 1993. — № 3. — С. 25—27.
  • Вассиян Ю. Одиниця й суспільність: Суспільно-філософічні нариси. — Торонто: Золоті Ворота, 1957 — 91 с.
  • Вассиян Ю. Суспільно-філософічні нариси. — Чикаго, 1998.
  • Вассиян Ю. Твори: У 2 т. — Торонто: Накладом «Євшан-Зілля», 1972—1974. — Т. 1—2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]