Ватерлоо (фільм)

Ватерлоо
рос. Ватерлоо
Жанр	Історичний фільм
Режисер	Сергій Бондарчук
Продюсер	Діно Де Лаурентіс
Сценарист	Сергій Бондарчук Вітторі Бонічеллі Х.Крейг
У головних ролях	Род Стайгер Крістофер Пламмер Орсон Веллс Джек Хокінс Серго Закаріадзе
Оператор	Армандо Нануцці
Композитор	Ніно Рота
Художник	Маріо Гарбульяd
Кінокомпанія	Columbia Pictures Paramount Мосфільм Dino de Laurentis Cinematografica
Дистриб'ютор	Euro International Filmd і Netflix
Тривалість	134 хв.
Мова	англійська
Країна	Італія  СРСР
Рік	1970
IMDb	ID 0066549
Ватерлоо у Вікісховищі

«Ватерлоо» (рос. «Ватерлоо») — художній фільм, знятий радянським режисером Сергієм Бондарчуком, за ініціативою італійського продюсера Діно Де Лаурентіса, розповідає про останню видатну подію епохи Наполеонівських воєн — Битву під Ватерлоо, що підвела риску під володорюванням Наполеона в Європі. Роль Імператора Франції виконав видатний американський актор Род Стайгер.

Передумови створення фільму

До того часу, як на початку 1960-х років український радянський кінорежисер Сергій Бондарчук взявся за екранізацію видатної праці Льва Толстого «Війна та Мир», його режисерський доробок складався лише з одного фільму — екранізації повісті Михайла Шолохова «Доля людини». Одначе вже режисерський дебют приніс Бондарчуку міжнародне визнання — стрічка отримала масу призів на багатьох фестивалях. Ну а грандіозне полотно, що явили собою його «Війна та Мир», зробили радянського режисера світовою величиною — саме ця кіноепопея отримала «Оскар» 1968 року, як найкращий зарубіжний фільм. Батальні сцени, поставлені Бондарчуком, вразили глядачів своїм розмахом і реалістичністю.

Тож не дивно, що обираючи режисера для свого нового проекту «Ватерлоо», знаменитий італійський продюсер Діно Де Лаурентіс звернувся саме до радянського режисера. Скрупульозність з якою Бондарчук підійшов до постановки «Ватерлоо» вражала — починаючи від найтонших моментів в достовірності костюмів героїв, і закінчуючи деталями характерів персонажів, в усьому було дотримано майже ідеального ладу. Головні ж події фільму — власне битва під Ватерлоо, стали взірцем батального мистецтва в кінематографі, саме в цьому фільмі Бондарчук відкрив кілька прийомів, що надалі використовувались не одним поколінням режисерів. Зокрема, вони послужили своєрідним зразком і для оскароносного «Володаря перснів» Пітера Джексона. Батальні сцени знімалися в Україні за участю 15 000 радянських солдатів і кількох козачих загонів. Цей факт навіть породив жарт, згідно з котрим «Бондарчук командує сьомою за величиною армією світу».

Не зважаючи на повний інтернаціонал у підборі акторів, «Ватерлоо» насправді виблиснув глибокою і зворушливою грою: психологічний портрет Наполеона, котрий вдалося змалювати знаменитому американцю Роду Стайгеру, для багатьох глядачів перевернув уявлення про Імператора. Не менш цікавою стала й робота канадійця Крістофера Пламмера в ролі лорда Веллінгтона. На диво живим й достовірним, майже портретним, вийшов образ маршала Блюхера у виконанні грузинського актора Серго Закаріадзе («Не сумуй», «Батько солдата»), для котрого ця роль стала останньою в житті.

І хоча, наперекір очікуванням, «Ватерлоо» не викликав надто великої цікавості в світової публіки, в цій роботі Сергій Бондарчук в чергове затвердився не тільки як майстер батальних постановок, але й як віртуоз тонкої психологічної гри.

Сюжет

1814 рік. Французька армія на чолі з імператором Наполеоном з останніх сил стримує натиск антинаполеонівської коаліції, що вже маршує дорогами Франції. На нараді в замку Фонтенбло маршали Імперії вмовляють Наполеона скласти зброю і припинити супротив. Через силу імператор, котрий ще донедавна особисто вирішував долю Європи, погоджується на почесні умови капітуляції — заточення на острові Ельба в супроводі тисячі вірних гвардійців. Вийшовши до своїх солдатів Наполеон виголошує полум'яну промову, і видаляється в вигнання.

Тим часом, післявоєнна Франція заглиблюється в хаос — король Луї XVIII не здатен навести порядок в країні. Скориставшись цим, навесні 1815 року Наполеон тікає з Ельби, і у супроводі гвардійців тріумфально йде країною. Дивізія маршала Нея, котрий пообіцяв королю «привезти чудовисько у залізній клітці», в повному складі переходить на сторону імператора, й самому Нею не лишається нічого, крім як принести нову присягу Наполеонові. Так імператор входить в покинутий своїм монархом Париж, й починає останні 100 днів свого володарювання.

Шокована Європа збирає чергову коаліцію — Англія, Пруссія, Росія готові виступити проти Франції, незважаючи на пропозиції миру, що розсилає монархам Наполеон. Таким чином, нова війна стає неминучою. У своїй ставці в Брюсселі командувач англійської армії лорд Веллінгтон вирішує зустріти війська Наполеона біля селища Ватерлоо. «Тут я зупиню його» — обіцяє він своїм генералам. «Це буде кривавий день» — каже імператор, у передчутті битви.

Наступні сцени фільму з великим драматизмом та історичною достовірністю змальовують протистояння двох найкращих армій Європи та двох найамбітніших воєначальників свого часу, грандіозну битву, в котрій командувачі поставили на карту все, включаючи долю своїх країн.

Цитата

Я не узурпував корону. Я знайшов її в вигрібній ямі. Я — я! — підібрав її своєю шпагою. І це був народ, Алексісе, народ надяг цю корону на мою голову. Той, хто рятує націю, не порушує законів.

У ролях

• Род Стайгер — Наполеон
• Крістофер Пламмер — Артур Веллінгтон
• Орсон Веллс — Людовик XVIII
• Серго Закаріадзе — маршал Блюхер
• Євген Самойлов — генерал П'єр Камбронн
• Джек Хокінс — генерал Томас Піктон
• Вірджинія Маккенна — Шарлотта Леннокс, герцогиня Річмонд
• Дан О'Херліхі — маршал Ней
• Іво Гаррані — маршал Сульт
• Теренс Александер — лорд Аксбрідж
• Володимир Дружников — генерал Жерар
• Лев Поляков — Келлерман

Деякі неточності

• На нараді в Фонтенбло, де маршали Імперії вмовляють Наполеона зректися престолу, присутній і маршал Сульт. Одначе, насправді під час зречення Наполеона Сульт командував обороною Тулузи від армії Веллінгтона.
• Одним з найдраматичніших моментів стрічки є поява на горизонті чорних стягів пруської кавалерії, що, начебто, й вирішила долю битви. Натомість, насправді прусаки втягувались у битву частинами, і досить довгий час французький резерв вдало стримував їхні атаки.

Посилання

• Waterloo на сайті AllMovie (англ.)
• Waterloo на сайті IMDb (англ.)
• Waterloo на сайті Rotten Tomatoes (англ.)