Ватутіне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ватутіне
Vatutine gerb.png Vatutine prapor.png
Герб Ватутіного Прапор Ватутіного
Ватутіне
Ватутіне на карті Звенигородського району
Ватутіне на карті Звенигородського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район/міськрада Ватутінська міська рада
Код КОАТУУ 7110200000
Засноване 1947 року.
Статус міста з 1952 року
Населення 17 805 (2011)[1]
Площа 10,89 км²
Поштові індекси 20250
Телефонний код +380-4740
Координати 49°00′43″ пн. ш. 31°04′17″ сх. д. / 49.01194° пн. ш. 31.07139° сх. д. / 49.01194; 31.07139Координати: 49°00′43″ пн. ш. 31°04′17″ сх. д. / 49.01194° пн. ш. 31.07139° сх. д. / 49.01194; 31.07139
Висота над рівнем моря 127 м
Водойма Шполка
День міста остання неділя серпня, день Шахтаря
Відстань
Найближча залізнична станція Багачеве
До обл./респ. центру
 - фізична 86 км
 - залізницею 117 км
 - автошляхами 117 км
До Києва
 - фізична 162 км
Міська влада
Адреса м.Ватутіне, проспект Дружби,8
Міський голова Василь Олександрович Гончаренко

Вату́тіне — місто обласного підпорядкування в Черкаській області, центр міськради, до якої входить також село Скаливатка. Розташоване за 12 км на південь від міста Звенигородка та за 86 км на південний захід від обласного центра — міста Черкаси. Населення — 17805 чоловік.

Назва міста походить від прізвища радянського полководця часів Другої світової війни, Героя Радянського Союзу Миколи Федоровича Ватутіна, війська якого відвоювали Звенигородський район у німецьких окупантів у 1944 році, завершивши Корсунь-Шевченківську військову операцію.

Історія[ред.ред. код]

У післявоєнний час з метою вирішення проблеми забезпечення населення місцевим побутовим паливом замість соломи та привезеного з Донбасу кам'яного вугілля. Місто засновано 1947 року в зв'язку з освоєнням Юрківського буровугільного родовища поблизу села Юрківки, саме тому місто протягом майже 50 років називали "шахтарським".

Технічною базою було трофейне устаткування, вивезене з Німеччини. Комплекс складався з унікального відвального моста з вбудованим роторним екскаватором, екскаваторів видобутку, ТЕЦ і фабрики брикета. Виходи буровугільного родовища відпрацьовувалися як відкритим, так і підземним способом. Для будівництва міста був побудований цегляний завод і деревообробний комбінат.

19 квітня 1949 року територію робітничого поселення, яке називали "Шахтинським" перетворено в селище міського типу і надано назву Ватутіне.

У травні 1952 року селище Ватутіне віднесене до категорії міст районного підпорядкування.

26 червня 1992 року місто отримало статус міста обласного підпорядкування.

1970 року в результаті невдалої реконструкції відвального моста (подовження роторної стріли) і варварської експлуатації (в зимовий час не був залитий спирт в систему гідроопор моста) металоконструкція завдовжки 300 метрів звалилася. Оскільки до того часу основні запаси вугілля були вичерпані, повільне, але невідворотне згасання комплексу стало неминучим. У подальші роки видобуток проводився невеликими шахтами, і до початку 90-х років вугільний комплекс був закритий.

Протягом майже шістдесяти років місто поступово розширялося, охоплюючи новими вулицями і площами все більшу територію рівної чорноземної ділянки між селами Юрківка і Скаливатка.

Промисловість[ред.ред. код]

Місто представлено слідуючими підприємствами у промисловості:

харчова:

  • ПАТ «Ватутінський м’ясокомбінат»,
  • ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат»,
  • ПП «Імпульс»,
  • ТОВ «Агропром-В».

чорна металургія:

  • ПАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів»;

деревообробна:

  • ТОВ «Гален-1».

приладобудівна, машинобудівна, металообробна:

  • ПрАТ «Ватутінський ремонтно-механічний завод».

виробництво будівельних матеріалів

  • ТОВ «Ватутінський комбінат будівельних матеріалів» (виробництво цегли).

Транспорт[ред.ред. код]

Через Ватутіне проходить неелектрофікована залізнична колія Одеської залізниці, що з'єднує вузлові станції Цвіткове та Христинівку. В самому місті є залізнична станція Багачеве.

З міської автостанції курсують регулярні автобусні рейси, як внутрішньообласні, так і міжобласні, зокрема існує сполучення з Києвом.

Спорт[ред.ред. код]

В радянський період у футболі містечко на обласній арені представляв ФК «Шахтар», який ставав володарем Кубка області в 1962, 1964, 1966 роках та чемпіоном Черкаської області в 1959, 1961, 1963 роках.

З 2001 року в місті базується футбольний клуб «Ретро», міжнародний дитячо-юнацький турнір «Кубок Ретро», організатором якого виступає саме клуб і який традиційно проводиться з 2003 року, відомий за межами України. За роки проведення турніру, його учасниками були близько 450 команд із України, Угорщини, Росії, Білорусі, Латвії та інших держав.

Доросла команда «Ретро» з 2012 року виступає в Аматорській футбольній лізі.

Персоналії[ред.ред. код]

З міста Ватутіне походить Заслужений журналіст України Щербина Володимир Анатолійович.

  • Бурій Валерій Михайлович - член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки краєзнавців України

Міський парк[ред.ред. код]

Міський парк Ватутіного належить до природно-заповідного фонду України і визнаний парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва. Оголошено об'єктом ПЗФ рішенням Черкаської обласної ради від 27.06.72 р. № 367. Площа 31,88 га.

Міський парк — місце масового відпочинку й культурних заходів населення, резерват цінних порід дерев і кущів, трав’янистих рослин. Закладали парк перші будівничі шахтарського міста. Після роботи, у вихідні дні вони розбивали алеї, газони і квітники, садили дерева і декоративні кущі. Серед ентузіастів були М.Г.Богомолкін, А.М.Бурлка, А.Д.Байда, А.З.Глоба, Г.П.Жулинський, К.О.Каплуненко, А.П.Мірошничеко, Д.П.Стягун, К.В.Светлаков та багато інших. Садили спочатку тполі, клени, ясени, білу акацію, згодом парк поповнився цінними породами дерев: дубом, березою, каштаном, липою, горобиною, кленами канадским, гостролистим... Парк став улюбленим місцем відпочинку жителів міста. Особливістю парку є вільне розміщення насаджень на значній території. На великих газонах висаджені групи декоративних дерев; невеликі, але яскраві квітники міняють кольоровий спектр протягом сезону, монументальність гідротехнічної споруди (штучне водосховище на р.Шполці) поєднується з широкими алеями і “зеленими театрами”, які одночасно вміщують значну кількість людей. Парк відрізняється вільним поєднанням просторових композицій, розкутістю, гармонійним злиттям насаджень і будівель у єдиний архітектурний комплекс. Є тут широкі алеї, місця масових гулянь, естрада, спортивні та розважальні майданчики. Розміщення рослин у парку не випадкове, а обумовлене запланованою композицією. Поодинокі кущі або дерева, висаджені серед газонів чи ізольовано від інших подібних рослин, називаються солітерами. У цій ролі виступають особливо цінні екзотичні рослини або декоративні кущі: пірамідальні тополі, ялини, квітучі спіреї (таволги) Вангутта, жимолості татарської, пробкового дерева, модрини, катальпи бігнонієвидної, яловцю. Основне призначення солітерів — визначити центр експозиції, підкреслити архітектурну значимість відповідної ділянки парку. Є в парку і ряд екзотичних рослин, наприклад, туя західна — невеличке струнке деревце з стрімкими гілочками. Шпильки у туї є, але вони дрібні, лусковидні. Походить вона з Північної Америки. Катальпи — одні з найулюбленіших екзотичних рослин нашого парку. Їх велике, схоже на слонові вуха листя вражає своєю пишністю. У червні розпускаються квіти — стрімке біле волоття, з якого до осені достигють довгі, стручкоподібні плоди, які нагадують численні стріли в сагайдаку воїна.За форму плодів - катальпу ще називають макаронним деревом. В парку є й молоді екземпляри дуба червоного.


Міський парк восени Vatutine park-Ukraine-5.JPG Vatutine park-Ukraine-9.JPG Vatutine park-Ukraine-6.JPG Vatutine park-Ukraine-1.JPG

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. «World Gazetteer». Архів оригіналу за 2007-09-30. 

Література[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
  • Блажко П.Ф. Ватутіне: Іст. нарис. – Черкаси: Сіяч, 2001. – 159с.
  • Ватутіне: вчора і сьогодні. Історія міста в нарисах і спогадах. - Київ: Колорит, 2007. - 176с.
  • Бурій В.М. Твоє Ватутіне від А до Я: корот. словник-довід. / Валерій Бурій - Ватутіне-Черкаси: Витоки, 2003. - 20 с.
  • Бурій В.М. Вибрані розвідки, статті та замітки. Вип. 1 / Валерій Бурій. - Черкаси: Вертикаль, 2008. - 71 с.: фотогр.
  • Життєві істини Валерія Бурія : зб. ст. і матеріалів. - Черкаси: Вертикаль, 2012. - 51 с. : іл. - (Подвижники краєзнавства Черкащини).
  • Бурій В. Міський парк - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення у м. Ватутіне Черкаської області // Свояк Н.І., Фоміна Н.М. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Черкаської області. - Черкаси: Вертикаль, 2012. - С. 93-94.
  • Бурій В. Зелені скарби Ватутіного / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2011. - 22 лип. - С. 4.
  • Бурій В. Вулиці рідного міста / Валерій Бурій // Місто робітниче. - 2008. - 28 берез. - С. 8; 2 берез. - С. 4; 22 лют. - С. 4.
  • Бурій В. Ватутіне літературне / Валерій Бурій // Шевченків край ( Звенигородка). - 1997. - 19 лют. - С. 2.
  • Бурій В. Серед сотні найвпливовіших українців - наші земляки / Валерій Бурій // Місто робітниче. - 2011. - 4 лист. - С. 4.
  • Бурій В. Гірник Іван Павлович - відомий краєзнавець, історик та археолог Черкащини / Валерій Бурій // Місто робітниче. - 2013. - 18, 24 трав. - С. 4.

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.