Вашингтонський метрополітен
| Вашингтонський метрополітен |
|
|---|---|
 |
|
| Інформація | |
| Країна |  США |
| Місто | Вашингтон |
| Дата відкриття | 27 березня 1976 року |
| Довжина ліній | 171 км |
| Кількість станцій | 86 |
| Кількість ліній | 5 (ще одна споруджується) |
| Пасажиропотік за добу | 801 400 [1] |
| Схема ліній | |
 |
|
Вашингтонський метрополітен (англ. Washington Metro, Metrorail) — система ліній метрополітену у Вашингтоні та околицях. Другий за величиною метрополітен у США (після Нью-Йоркського).
Зміст |
Опис[ред.]
Лінії метрополітену проходять через два штати (Віргінія та Меріленд) і федеральний округ Колумбія. Щоденний пасажиропотік оцінюється в 800 тисяч чоловік (початок 2009).
Перші поїзди метро були пущені 27 березня 1976 року.
Всього 86 станцій, загальна довжина - 171,1 км [2]. Перший проект, який передбачав будівництво 83 станцій і шляхів протяжністю 165,5 км, був завершений 13 січня 2001 року. Під землею пролягає 80 км залізниць, а також 47 станцій з 86, на поверхні землі - понад 74 км та 33 станції, над землею - понад 14 км та 6 станцій. [2]
Станції глибокого залягання були побудовані тільки в центрі міста, в районах історичної забудови. Більша ж частина вашингтонського метрополітену - наземна (або надземна), що нагадує берлінський Stadtbahn або московське легке метро. Наземні перегони між станціями метро дуже довгі (особливо в передмістях) і практично не охороняються: рейки обгороджені тільки дротяною сіткою. Потяги рухаються із середньою швидкістю 53 км/год.[2]
Найглибші станції знаходяться на північно-східному краї Червоної лінії: Wheaton (тут встановлено найдовший ескалатор в Західній півкулі - довжиною 70 м), і найглибша станція - Forest Glen (на глибині 60 м - замість ескалаторів тут використовуються високошвидкісні ліфти, за допомогою яких підняття здійснюється за 20 секунд).
Історія[ред.]
Протягом 1960-х років існували плани щодо створення масової автострадної системи у Вашингтоні, але ця ідея зіткнулася зі спротивом. Гарланд Бартоломео, який очолював Національну комісію з планування капіталу, вирішив, що залізнична транзитна система ніколи не буде самостійною через низьке покриття та загальне зменшення вантажообігу.[3] Нарешті, було погоджено на змішаній концепції Capital Beltway разом з радіальними лініями. Beltway було повністю профінансовано; фінансування системи Inner Loop Freeway було частково перерозподілено на користь спорудження системи метрополітену.[4]
1960 року федеральний уряд створив національне транспортне відомство задля розробки швидкісної залізничної системи. 1966 року федеральним урядом, округами Колумбія та Меріленд було прийнято законопроект про створення WMATA [5] з електропостачанням за допомогою NCTA.[6]
WMATA затвердила плани на будівництво 158-кілометрової системи у 1968 році[6] і почала будівництво 9 грудня 1969. Система відкрилася 27 березня 1976 року з 7 кілометрами ділянки на Червоній лінії та 5 станціями від Rhode Island Avenue до Farragut North, всі в окрузі Колумбія. Округ Арлінгтон було приєднано до системи 1 липня 1976 року; графство Монтгомері, Меріленд - 6 лютого 1978; округ Принца Джорджа, Меріленд - 20 листопада 1978; округи Ферфакс та Александрія (Вірджінія) - 17 грудня 1983 року.[5]
У лютому 2006 року шляхом відкритого змагання обрано Ренді Міллера, робітника автомагазину з Вудбриджу, на запис нових оголошень про відкриття та закриття дверей та нагадування про заборону притулятися до них. Оголошення до цього були озвучені Сенді Керролл і записані 1996 року.[7]
Пасажиропотік[ред.]
Найвищий денний пасажиропотік було зареєстровано в день інавгурації Барака Обами, 20 січня 2009 року, який склав 1 120 000 пасажирів. Минулий рекорд був за день до цього, з 866 681 поїздкою.[8] Деякі рекорди, пов'язані з пасажиропотоком, було встановлено в червні 2008 року: рекордний місячний пасажиропотік у 19 729 641 пасажирів, рекорд з середнього денного потоку за тиждень (772 826), також у цей місяць зареєстровано 5 з 10 днів з рекордним пасажиропотоком, та 12 робочих днів, у які пасажиропотік перевищив 800 000 поздок.[9]
Лінії[ред.]
Червона лінія[ред.]
| Червона лінія | |||||||||
| Shady Grove | |||||||||
| Rockville | |||||||||
| Twinbrook | |||||||||
| White Flint | |||||||||
| Grosvenor-Strathmore | |||||||||
| Medical Center | |||||||||
 |
Bethesda | ||||||||
| Friendship Heights | |||||||||
| Tenleytown-AU | |||||||||
| Van Ness-UDC | |||||||||
| Cleveland Park | |||||||||
| Woodley Park-Zoo/Adams Morgan | |||||||||
| Dupont Circle | |||||||||
| Farragut North | |||||||||
| Metro Center | |||||||||
| Gallery Pl-Chinatown | |||||||||
| Judiciary Square | |||||||||
| Union Station | |||||||||
| New York Ave-Florida Ave-Gallaudet U | |||||||||
| Rhode Island Ave-Brentwood | |||||||||
| Brookland-CUA | |||||||||
| Fort Totten | |||||||||
| Takoma | |||||||||
| Silver Spring | |||||||||
| Forest Glen | |||||||||
| Wheaton | |||||||||
| Glenmont | |||||||||
Йде з округу Монтгомері (Montgomery County), Меріленд, через ділову частину міста назад в округ Монтгомері - найбільш завантажена лінія. Відкрита 29 березня 1976 року, містить 27 станцій. Єдина лінія, яка не має спільних ділянок з іншими. В години пік використуовує 44 потяги (10 восьмивагонних та 34 шестивагонних).[10][11]
Хронологія[ред.]
| Дата | Подія | Кількість станцій | Довжина, км |
|---|---|---|---|
| 29 березня 1976 | Відкриття лінії від Farragut North до Rhode Island Ave–Brentwood | 5 | 7,4 |
| 15 грудня 1976 | Gallery Pl–Chinatown відкривається між існуючими станціями | 6 | 7,4 |
| 1 січня 1977 | Продовження до станції Dupont Circle | 7 | 9,2 |
| 6 лютого 1978 | Продовження до станції Silver Spring | 11 | 18,3 |
| 5 грудня 1981 | Продовження до станції Van Ness–UDC | 14 | 21,7 |
| 25 серпня 1984 | Продовження до станції Grosvenor-Strathmore | 19 | 32,7 |
| 15 грудня 1984 | Продовження до станції Shady Grove | 23 | 43,9 |
| 22 вересня 1990 | Продовження до станції Wheaton | 25 | 49,1 |
| 25 січня 1998 | Продовження до станції Glenmont | 26 | 51,3 |
| 20 листопада 2004 | New York Ave–Florida Ave–Gallaudet U відкривається між існуючими | 27 | 51,3 |
-
Станція Bethesda
-
Станція Dupont Circle, дисплей
-
Станція Rockville
-
Станція Van Ness – UDC
Синя лінія[ред.]
| Синя лінія | |||||||||
| Franconia-Springfield | |||||||||
| Van Dorn Street | |||||||||
| King Street | |||||||||
| Braddock Road | |||||||||
| Ronald Reagan Washington National Airport | |||||||||
| Crystal City | |||||||||
| Pentagon City | |||||||||
| Pentagon | |||||||||
| Arlington Cemetery | |||||||||
| Rosslyn | |||||||||
| Foggy Bottom-GWU | |||||||||
| Farragut West | |||||||||
| McPherson Square | |||||||||
| Metro Center | |||||||||
| Federal Triangle | |||||||||
| Smithsonian | |||||||||
| L'Enfant Plaza | |||||||||
| Federal Center SW | |||||||||
| Capitol South | |||||||||
| Eastern Market | |||||||||
| Potomac Ave | |||||||||
| Stadium-Armory | |||||||||
| Benning Road | |||||||||
| Capitol Heights | |||||||||
| Addison Road–Seat Pleasant | |||||||||
| Morgan Boulevard | |||||||||
| Largo Town Center | |||||||||
Йде з округу Ферфакс через Александрію (Вірджинія) та Арлінгтон, далі вздовж Помаранчевої лінії крізь Вашингтон, в напрямку Прінс Джорджес. Містить 27 станцій, лише 8 з яких не належать іншим лініям. Використовує 23 шестивагонних потяги в години пік.
Лінія відкрилася 1 липня 1977 року з 18 станціями від National Airport в Арлінгтоні до Stadium-Armory у Вашингтоні – перше приєднання Вірджінії до системи метрополітену. 22 листопада 1980 року лінія була продовжена на три станції до Addison Road. Розширення лінії за аеропорт почалося 15 червня 1991 року з відкриттям станції Van Dorn Street. Початковий план для лінії був виконаний з продовженням її до Franconia–Springfield 29 червня 1997 року. Дві нові станції в Меріленді – Morgan Boulevard та Largo Town Center – відкриті 18 грудня 2004.
Від відкриття Помаранчевої лінії 20 листопада 1978 року до 11 грудня 1979 Помаранчева лінія була сполучена з Синьою від National Airport до Stadium-Armory, з продовженням Помаранчевої на схід від Stadium-Armory до New Carrollton. З 11 грудня 1979 року Помаранчева лінія була відведена в бік заходу зі станції Rosslyn до Ballston. Зараз Синя і Помаранчева лінії залишаються сполученими від Rosslyn до Stadium-Armory, а Срібна лінія буде проходити тим же маршрутом.
-
Станція Smithsonian
-
Вхід до станції Eastern Market
-
Станція Largo Town Center
-
Станція Van Dorn Street
Помаранчева лінія[ред.]
| Помаранчева лінія | |||||||||
| Vienna/Fairfax-GMU | |||||||||
| Dunn Loring-Merrifield | |||||||||
| West Falls Church-VT/UVA | |||||||||
| East Falls Church | |||||||||
| Ballston–MU | |||||||||
| Virginia Square-GMU | |||||||||
| Clarendon | |||||||||
| Court House | |||||||||
| Rosslyn | |||||||||
| Foggy Bottom-GWU | |||||||||
| Farragut West | |||||||||
| McPherson Square | |||||||||
| Metro Center | |||||||||
| Federal Triangle | |||||||||
| Smithsonian | |||||||||
| L'Enfant Plaza | |||||||||
| Federal Center SW | |||||||||
| Capitol South | |||||||||
| Eastern Market | |||||||||
| Potomac Ave | |||||||||
| Stadium-Armory | |||||||||
| Minnesota Ave | |||||||||
| Deanwood | |||||||||
| Cheverly | |||||||||
| Landover | |||||||||
| New Carrollton | |||||||||
Йде з округу Ферфакс (англ. Fairfax County), Вірджінія в округ Арлінгтон (англ. Arlington County), Вірджинія, через центр міста, і далі в округ Прінс Джорджес (англ. Prince George's County), Меріленд. Відкрита 20 листопада 1978 року, містить 26 станцій. Половина станцій спільна з Синьою лінією, і більше двох третин планується сполучити зі Срібною. В години пік лінія використовує 9 восьмивагонних потягів та 21 шестивагонний.
-
Станція Landover
-
Станція New Carrollton
-
Станція Federal Triangle
-
Потяг на станції West Falls Church
Жовта лінія[ред.]
Йде вздовж Синьої лінії, далі в напрямку Пентагону на інший берег річки Потомак через міст Фенвіка, закінчуючись у діловій частині міста. Відкрита 30 квітня 1983 року, містить 17 станцій. В години пік використовує 10 шестивагонних потягів.
-
Станція Braddock Road
-
Станція Pentagon City
-
Станція Huntington
-
Підземний перехід станції U Street/African-American Civil War Memorial/Cardozo
Зелена лінія[ред.]
Проходить через округ Принс-Джорджес, Меріленд та округ Колумбія. Відкрита 11 травня 1991 року, містить 21 станцію. В години пік використовує 19 поїздів (10 восьмивагонних та 9 шестивагонних).[12][13] Має дев'ять спільних станцій з Жовтою лінією (в години пік використовуються всі, в інший час - 4), по одній з Помаранчевою та Синьою та дві з Червоною.
-
Станція Greenbelt
-
Станція Anacostia
-
Станція West Hyattsville
Відкриття шостої, срібної лінії, заплановане на 2013 рік.
Перспективи розвитку[ред.]
Срібна лінія[ред.]
Перебудова Синьої лінії[ред.]
Потомак Ярд[ред.]
2008 року почалося дослідження можливості побудови станції на території Потомак-Ярду в Александрії на Синій та Жовтій лініях між станціями National Airport та Braddock Road. Проект залишається у стані розробки, а фінансування побудови (оцінене в $150 млн) не було затверджене.[14]
Безпека[ред.]
13 липня 2009 року WMATA прийняла рішення про суворіші міри (англ. zero tolerance) для машиністів метро та автобусів, помічених у використанні мобільних телефонів чи інших портативних пристроїв під час роботи. Ця нова політика була введена після розслідувань кількох масових аварій у США, які були спричинені саме використанням портативних пристроїв. Про зміни було оголошено через день після того, як один із пасажирів записав на відеоплівку машиніста, що набирав повідомлення на телефоні.[15]
Оплата проїзду[ред.]
Оплата проїду в метрополітені залежить від відстані поїздки та часу доби. Протягом звичайних годин (робочі дні від відкриття до 9:30 та від 15:00 до 19:00, а також у п'ятницю та суботу від 2:00 ночі до закриття), вартість проїзду складає від $1.75 до $4.60, залежно від відстані. В інші години, вартість складає $1.45, $1.95, or $2.45, також у залежності від відстані. Знижки доступні для школярів, інвалідів та людей похилого віку.[16] Ціни на проїзд знижуються на федеральні свята, крім тих, за яких пасажиропотік різко збільшується, такі як День Колумба, День Ветеранів, День Мартіна Лютера Кінга та Президентський день.[17]
Рухомий склад[ред.]
Рухомий склад складається з 1126 вагонів, кожний довжиною 23 м.[18] Потяги розраховані на максимальну швидкість 95 км/год, а середню - 53 км/год, включаючи зупинки.[2] Всі вагони є спареними (послідовно пронумерованими парними і непарними номерами), з системами, спільними для пар.[19] В години пік використовується 850 вагонів. 814 з них в активному обслуговуванні, інші 36 - запасні, на випадок технічних проблем з основними.[20]
Потяги складаються з шести вагонів, проте на Червоній, Зеленій та Помаранчевій лініях в години пік кількість може збільшуватися до восьми. Інтервали між прибуттями потягів однієї лінії становлять 6 хвилин у години пік (5 на Червоній лінії), в вечірній час - 20 хвилин (на Червонії лінії 15), у звичайні години - 12 хвилин. [2]
Події[ред.]
Зіткнення[ред.]
6 січня 1996 року[ред.]
Під час снігової бурі 6 січня 1996 року машиніст метрополітену загинув, коли потяг не зупинився на станції Shady Grove. Чотиривагонний потяг проїхав через усю платформу станції та зіткнувся з вільним вагоном, який очікував на посадку. Розслідування Національної Ради з безпеки транспорту (NTSB) показало, що аварія була результатом несправності в гальмівній системі потяга, яка контролювалася комп'ютером. Рада порекомендувала дати машиністам можливість котролювати систему вручну, навіть у сувору погоду, та заборонити паркувати вагони на коліях, які використовуються поїздами, що прибувають.[21]
3 листопада 2004 року[ред.]
3 листопада 2004 року несправний потяг Червоної лінії покотився заднім ходом на станцію Woodley Park–Zoo/Adams Morgan і зіткнувся з потягом, який стояв на платформі. Жертв не було, але 20 людей отримали травми, збитки від аварії склали 3,5 млн. доларів. 14-місячне розслідування прийшло до висновку, що машиніст поїзда скоріш за все був неуважний чи навіть спав, через що потяг і поїхав заднім ходом. Посадові особи встановили, що якби потяг був повним, мінімум 79 людей загинули б. Машиніст був звільнений, а відповідальні особи погодилися встановити блокування на рух заднім ходом на понад 300 вагонів.[22] [23]
22 червня 2009 року[ред.]
22 червня 2009 в 17:02 у Вашингтонському метро на кордоні Округу Колумбія і штату Меріленд відбулося зіткнення двох поїздів. В результаті інциденту дев'ять осіб загинуло, 76 постраждалим надана допомога, з них шість доставлено до лікарні з важкими пораненнями. Одним із загиблих був машиніст потяга, який зіткнувся з тим, який зупинився. [24]
29 листопада 2009 року[ред.]
29 листопада 2009 року в 4:27 ранку один потяг ззаду в'їхав у другий в депо West Falls Church. У вагонах не було пасажирів, тому відомо лише про незначні травми трьох працівників та збитки вартістю 9 млн доларів.[25] Пошкоджено 12 вагонів. Зіткнення сталося через перевищення швидкості - потяг їхав зі швидкістю 18 миль на годину, тоді як максимальна допустима в депо - 15.[26]
Сходження з колій[ред.]
13 січня 1982 року[ред.]
13 січня 1982 року поїзд зійшов з колії на несправному перемикачі між станціями Federal Triangle та Smithsonian. Намагаючись поставити потяг на колію, контролери не помітили, що ще один потяг зійшов. Цей потяг зісковзнув з рейок та вдарився в опору тунелю. Троє людей загинуло, 25 поранено. Цікаво, що аварія трапилася через 30 хвилин після авіаційної катастрофи у Вашингтоні.[5]
При розслідуванні через кілька місяців, NTSB та WMATA пояснили катастрофу помилкою машиніста.[27] Розслідування показало, що наглядач припустився 11 помилок, в тому числі не розглянув детально зламаний перемикач, через який сталася трагедія, а машиніст не заніс у протокол проходження через нього.[27] Метрополітен порекомендував обладнати вагони більшою кількістю сталі для забезпечення вищого рівня безпеки при зіткненнях.[28]
Перед аварією, правилами користування метрополітеном пасажири мали залишатися у вагонах до прибуття рятівного персоналу. Це було через те, що 750-вольтовий третій рельс, який постачає потяг електроенергією, міг бути як небезпекою для пасажирів, так і предметом зловживання для жартівників.[29] Після інциденту правило було скасоване і до 1985 року почалося встановлення аварійних ручок для надання пасажирам можливості залишити потяг у випадку пожежі чи аварії.[29]
7 січня 2007 року[ред.]
7 січня 2007 року потяг Зеленої лінії, що перевозив приблизно 120 пасажирів, зійшов з колії близько станції Mount Vernon Square в бізнес-центрі Вашингтона. На той час залізниці були одноколійними, і п'ятий вагон зійшов в тому місці, де поїзд переключався з південної дороги на північну. Як мінімум 18 людей отримали травми та 60 були вимушені йти через тунель.[30] Як мінімум одна людина зазнала серйозної травми, яка, втім, не загрожувала життю.[31]
Ця пригода була одним із п'яти випадків сходження з колії, що трапилися з вагонами серії 5000, чотири інших мали місце на запасних залізницях, коли пасажирів у вагонах не було.[31]
9 червня 2008 року[ред.]
9 червня 2008 року потяг Помаранчевої лінії (серія 2000) зійшов між станціями Rosslyn та Court House. Обійшлося без жертв і потерпілих, 412 людей було успішно евакуйовано.[32][33]
12 лютого 2010 року[ред.]
12 лютого 2010 року о 10:13 за місцевим часом на під'їзді до підземної станції Farragut North головний вагон зійшов з рейок і потягнув за собою ще 2 вагони. Інцидент завдав незначних руйнувань. Відомо про двох потерпілих з легкими пораненнями, ще одного доставлено до госпіталю. До 10:50 всіх пасажирів було евакуйовано.[34]
Галерея[ред.]
-
Карта метро відповідно до масштабу
-
Типове оформлення шляхової стінки станції
-
Ескалатор станції Wheaton
-
Платформа станції Silver Spring у дощовий день
.svg)
.jpg)
Див. також[ред.]
Список станцій Вашингтонського метрополітену (англ.)
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вашингтонський метрополітен |
- Washington Metropolitan Area Transit Authority (WMATA) — Офіційний сайт (англ.)
- Вашингтонський метрополітен на сайті urbanrail.net (англ.)
Примітки[ред.]
- ↑ [1]
- ↑ а б в г д Metrofacts
- ↑ «Harland Bartholomew: His Contributions to American Urban Planning» (PDF). American Planning Association. Процитовано 2006-11-22.
- ↑ Schrag, Zachary (2006). The Great Society Subway: A History of the Washington Metro. Johns Hopkins University Press. ISBN ISBN 0-8018-8246-X.
- ↑ а б в «WMATA History» (PDF). WMATA. Процитовано 2009-01-26.
- ↑ а б Schrag, Zachary M. «Planning: The Adopted Regional System, 1966-1968». Процитовано 2006-08-17.
- ↑ Layton, Lyndsey (February 2, 2006). «Metro Chooses New ‘Doors' Voice». The Washington Post. с. B01.
- ↑ WMATA (2009-01-21). "Metro sets new record for highest ridership day of all time". Прес-реліз.
- ↑ «215 million people rode Metro in fiscal year 2008». WMATA. July 8, 2008. Процитовано 2009-01-27.
- ↑ Page 80
- ↑ add three trains to 8 and subtract 3 from 6
- ↑ Approved Fiscal 2009 Annual Budget. Washington Metropolitan Area Transit Authority, 2009, p. 80.
- ↑ "Metrorail System Adds Trains to Fleet." Press release. Washington Metropolitan Area Transit Authority. April 9, 2009. Accessed 2009-12-27.
- ↑ Sun, Lena (2008-06-06). «New Push For Metro Station in Alexandria». The Washington Post. с. B01.
- ↑ John Hughes (July 9, 2009). «Washington Metro Train Operators Caught Texting Will Be Fired». Bloomberg.com.(англ.)
- ↑ «Metrorail Fares». WMATA. Процитовано 2010-03-05.
- ↑ «General Manager’s Fiscal 2008 Proposed Operating and Capital Budgets». WMATA. 2006-12-14. Процитовано 2009-01-27.
- ↑ «Tuesday Red Line service altered as a result of Monday collision». WMATA press release. June 23, 2009. Процитовано 2009-06-23.
- ↑ «Glossary». WMATA. Процитовано 2009-01-28.
- ↑ WMATA (April 9, 2009). "Metrorail system adds trains to fleet". Прес-реліз. Переглянутий 2009-07-16.
- ↑ «Railroad Accident Report: Collision of Washington Metropolitan Area Transit Authority Train T-111 with Standing Train at Shady Grove Passenger Station, Gaithersburg, Maryland, January 6, 1996». National Transportation Safety Board. 1996-10-29. Процитовано 2009-01-27.
- ↑ Sun, Lena H. (2006-03-23). «Dozing Operator Blamed in Rail Accident». The Washington Post. с. A01.
- ↑ Sun, Lena H (2006-03-23). «Dozing Operator Blamed in Rail Crash». The Washington Post. Процитовано 2007-05-19.
- ↑ [2](англ.)
- ↑ Washington Metropolitan Area Transit Authority (November 29, 2009). "Two trains collide inside rail yard". Прес-реліз. Переглянутий 2009-11-29.
- ↑ Tyson, Ann Scott (2009-12-19). «Washington's Metro fires operator who crashed into parked train». The Washington Post. Процитовано 19 December 2009.
- ↑ а б John Burgess; Kenneth Bredemeier (February 26, 1982). «Derailment Probe Finds Dangerous Errors by Metro Employes». The Washington Post.
- ↑ John Burgess (April 23, 1982). «New Study Ordered of Metro Cars». The Washington Post.
- ↑ а б Stephen J. Lynton (July 18, 1985). «Emergency Door Handles Installed in Metrorail Cars». The Washington Post.
- ↑ Klein, Allison; Martin Well (2007-01-08). «Green Line Metro Train Derails; at Least 18 Hurt». The Washington Post. с. A01. Процитовано 2009-06-24.
- ↑ а б Weiss, Eric M. (2007-01-09). «Federal Investigators Question Metro's Safety». The Washington Post. с. A01. Процитовано 2009-01-27.
- ↑ Sun, Lena H.; Daniela Dean (2008-06-10). «Metro Train Derails, Causing Major Delays». The Washington Post. с. B01. Процитовано 2009-06-24.
- ↑ Sun, Lena H. (2008-06-11). «Metro Says Operator Wasn't First to Detect Derailment». The Washington Post. с. B01. Процитовано 2009-06-24.
- ↑ [3](англ.)
