Ващіленко Віталій Васильович
Віталій Васильович Ващиленко (1917, Чистякове, нині місто Торез, Донецька область — 1998, м. Миколаїв, Україна) — військово-морський інженер-турбініст, капітан І рангу, активний діяч Чорноморського міжобласного науково-технічного товариства суднобудівників (1976 — 1997 рр.).
В 1952 р. із золотою медаллю закінчив Ленінградську військово-морську академію[1].
З 1955 р. проживав у місті Миколаєві.
В 1965 р. за створення нового зразка газотурбінних двигунів (турбіни першого покоління М-2, Д-2, М-З) для військових кораблів був удостоєний Ленінської премії (разом з Б. А. Гребнєвим, С. Д. Колосовим, Я. Х. Сорокою).
Постановою № 2122 від 2007-10-23 в м. Миколаєві на будинку за адресою вул. Декабристів, 38/2, де проживав капітан Віталій Ващіленко, встановлено меморіальну дошку з написом: «У цьому будинку з 1955 р. по 1998 р. жив багаторічний організатор діяльності Чорноморського науково-технічного товариства суднобудівників, військово-морський інженер-турбініст, лауреат Ленінської премії, капітан 1 рангу Ващиленко Віталій Васильович»[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список выпускников, окончивших академию с золотой медалью. Архів оригіналу за 23 листопада 2011. Процитовано 14 січня 2011.
- ↑ В городе Николаеве открыта мемориальная доска капитану и ученому Виталию Ващиленко. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 9 червня 2009.
Література[ред. | ред. код]
- Бабич В. Лауреат Ленинской премии : [К 90-летию со дня рождения В. В. Ващиленко] / В. Бабич // Вечерний Николаев. — 2007. — № 140(22 нояб.). — С. 5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Ващіленко В.В.[недоступне посилання з березня 2019]
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |