Убивство!

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вбивство!)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Убивство!»
англ. Murder!
Жанр детектив
Режисер Альфред Гічкок
Продюсер Джон Максвелл
Сценарист Альфред Гічкок
Волтер Майкрофт
Альма Ревілл
На основі Enter Sir Johnd
У головних
ролях
Герберт Маршалл
Нора Барінг
Оператор Джек Кокс
Композитор Джон Рейндерс
Кінокомпанія British International Pictures
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 104 хв.
Мова англійська
Країна Велика Британія Велика Британія
Рік 1930
Кошторис 200 000 $
IMDb ID 0021165

«Убивство!» (англ. Murder!) — британський художній фільм режисера Альфреда Гічкока 1930 року. Екранізація роману Клеменс Дейн і Гелен Сімпсон «У справу вступає сер Джон» (англ. Enter Sir John).

Сюжет[ред. | ред. код]

У звірячому вбивстві прими драматичного театру Едни підозрюють її приятельку актрису Діану Барінг (Нора Барінг). Всі докази проти неї: тіло жертви виявляють у кімнаті, в якій сиділа Діана, поруч з нею знаходилося знаряддя вбивства — кочерга, сукня Діани забруднена в крові, на столі — абсолютно порожня пляшка бренді. За словами власниці квартири, де стався злочин, нічого окрім гучних жіночих голосів з кімнати не було чути. Підозрювана повторює слідству і присяжним, що вона дійсно прийшла до Едни на розмову, але більшу частину бесіди з нею абсолютно не пам'ятає. Звинувачення ж вважає, що Діана здійснила вбивство під впливом випитої нею пляшки бренді і особистої неприязні, банальної заздрості до більш успішної ​​актриси. Присяжні йдуть на нараду, і лише три голоси заперечують проти її винуватості. Серед тих, хто вважав, що вона невинна, був і відомий актор сер Джон Мен'є (Герберт Маршалл). Але і він, піддавшись загальному настрою присяжних, підписується під обвинувальним вердиктом. Діану чекає шибениця. Тінь сумніву сера Джона змушує його почати пошуки мотиву злочину, і він намагається відновити картину останніх секунд життя Едни.

У ролях[ред. | ред. код]

Художні особливості[ред. | ред. код]

«Убивство!» — один з ранніх звукових детективів Альфреда Гічкока. Новаторство режисера проявилося в тому, що вперше в кіно за кадром були озвучені думки героя. Ще один помітний прийом: камера показує кімнату, де тільки що присяжні винесли вердикт, але глядач чує голос судді із залу засідання, який оголошує винуватість Діани. Чудова робота оператора Джека Кокса, який працював згодом з Гічкоком і в інших стрічках, включаючи «Леді зникає», тонкий психологічний вибір музичного супроводу (фрагментів П'ятої симфонії Бетховена і прелюдії до «Трістана та Ізольди» Ріхарда Вагнера, так само як і оригінальна музика не включеного в титри композитора Джона Рейндерса), акторська робота — все це робить фільм визначним не тільки для шанувальників Гічкока.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Сер Джон Мен'є — перша роль Герберта Маршалла в звуковому кіно.
  • «У фільмі є епізод, коли Герберт Маршалл під час гоління слухає по радіо музику <…>. У студії, позаду декорації ванної кімнати розташовувався оркестр з тридцяти чоловік. Адже звук записувався тоді синхронно, в момент зйомки, прямо на майданчику <…>» (Альфред Гічкок[1]).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Трюффо: Кінематограф по Гічкоку

Посилання[ред. | ред. код]