Ввічливість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ввічливість — риса характеру, яка характеризує особистість хорошими манерами, добрими вчинками та освіченістю.Під ввічливістю зазвичай розуміють вміння шанобливо і тактовно спілкуватися з людьми, готовність знайти компроміс і вислухати протилежні точки зору. Ввічливість вважається вираженням хороших манер і знання етикету.Оскільки ввічливість - культурний феномен, те, що вважається ввічливим в одній культурі, може вважатися грубим чи дивним в іншій. Зазвичай ввічливість дозволяє людям відчувати себе комфортно в товаристві один одного і уникати напруженості у відносинах.Однак відмінності в нормах поведінки людей різних культур і субкультур можуть також призводити до того, що в результаті частина присутніх може відчувати себе ніяково, соромитися грубості своїх манер або навіть сприймати ,що відбувається як агресію.


Лінгвісти Браун іЛевінсон виділяють два види ввічливості:

-негативна ввічливість - підкреслення права співрозмовника на вибір в тій чи іншій ситуації, застосовуючи, наприклад, фрази типу «якщо не заперечуєте» або «якщо Вам не важко»;

-позитивна ввічливість - вираз поваги до потреби людей в тому, щоб їх цінували і розуміли.

Крім того, є дослідження гендерної залежності форм ввічливості 1] [2].


Японські вчені стверджують, що в східній культурі, на відміну від західної, ввічливість не є довільним актом, а відображає соціальну ієрархію. У японській мові існує два рівні ввічливого спілкування, один для близьких, сім'ї та друзів, інший для всіх інших. Крім того, існують різні мовні засоби для ввічливого поводження в залежності від статі, віку, соціального статусу, ступеня близькості та інших культурних факторів.

Техніка ввічливого поводження:[ред.ред. код]

Вживання виразів пом'якшують сенс , що дозволяють зблизити позиції співрозмовників в разі негативної реакції у відповідь, наприклад , « є невелика проблема» , «ми трохи посперечалися » , «я в цьому погано розбираюся » ...

Використання евфемізмів і конотації .

Перевагу питальних виразів тверджень, наприклад : «Ви були в магазині , чи не так? » ;

використання заперечень замість прямих запитань :«Ви ще не зайшли до магазину ? » ;

вживання ефективної лексики , що виражає занепокоєння за співрозмовника : «Ви не були там занадто довго? » ;

пом'якшення вимог питальній формою : «Ви не могли б подати мені це ? » ;

пом'якшення вимог запрошенням співрозмовнику прокоментувати їх : «Вам адже неважко це зробити , чи не так? »

Деякі дослідження показують , що жінки вживають вічливі форми частіше чоловіків, але причина не є відомою. Сучасні дослідження показали , що генднрні відмінності у використанні ввічливості є комплекс, так як є чіткий зв'язок між нормами ввічливості і стереотипного спілкуванням білих жінок середнього классу Велокобританії та США. Тому не дивно , що жінки , як правило пов'язані з ввічливістю і нормами лінгвістичною поведінкою більше.

Лінгвістичні методи[ред.ред. код]

Окрім вище сказаного, виявлення ввічливості, поваги, пошани, соціально статусу співрозвовця і слухача є специфічні. Є два типи виявлення ввічливості у мові: лексикон(наприклад використання певних слів у формальній розмові і використання лексики на кожний день, в неформальній ) морфологічний(напрклад використання спеціальних дієслівних форм у ввічливій розмові)ТВ відмінність є типовим прикладом в західних мовах.

етика Це незавершена стаття з етики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.