Вегето-судинна дистонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вегето-судинна дистонія (синоніми: нейроциркуляторна дистонія, нейроциркуляторна астенія, психовегетативний синдром, вегетоневроз, синдром вегетативної дисфункції), може бути самостійною хворобою або синдромом іншого захворювання. Під цим поняттям розуміють функціональні розлади вегетативного відділу нервової системи, судин, серця, центральної нервової системи[1]. Тобто це хвороба, яка має багато суб'єктивних масок-симптомів, але ніколи не призводить ані до інфаркту міокарда, ані до гіпертонічної хвороби, ані до інших органічних захворювань. Але за цих захворювань вона може спостерігатися дуже часто. І тому вегетативно-судинна дистонія потребує лікування.

Здебільшого це самостійне захворювання, але іноді є синдромом іншого захворювання, наприклад, туберкульозу, уражень, викликаних підвищеним рівнем радіації і т. ін. ВСД – це дуже поширене захворювання (в загальній структурі серцево-судинних захворювань ця патологія виявляється в 32 – 50 % випадків). Зустрічається у людей будь-якого віку, проте переважно у осіб жіночої статі.

Симптоми[ред.ред. код]

Для ВСД характерна різноманітність симптомів та синдромів:

  • кардіологічний, серцебиття, аритмії;
  • респіраторний, що досягає іноді рівня задухи або невротичної астми, дихального кризу або, в легких випадках, проявляється «дихальним дискомфортом»;
  • астенічний;
  • синдром вегетосудинної дистонії та кризів з поширеними або регіональними розладами судинного тонусу;
  • періферійними ангіодистонічними розладами, венозною гіпертонією, раптовим підвищенням або зниженням артеріального тиску;
  • розлади терморегуляції;
  • біль у суглобах кінцівок по типу невралгій;
  • іноді невротичні розлади у вигляді астенодепресивного або депресивно-іпохондричного синдромів;
  • явища шлункової та кишкової диспепсії, дискінезії жовчного міхура та кишківника,
  • розлади менструального циклу, метрорагії, предменструальний синдром, альгодисменорея.

При всій різноманітності ознак ВСД провідними є серцево-судинні, вегетативні, невротичні розлади.

Залежно від особливостей клінічних проявів розрізняють кілька типів нейроциркуляторної дистонії, зокрема, змішаний. Змішаний тип — це поєднання різних уражень органів: одночасно виникають розлади артеріального тиску, нервової, серцево-судинної систем, функціональні зміни внутрішніх органів.

Захворювання має хвилеподібний перебіг, проте має добрий прогноз відносно життя, оскільки при ньому не розвивається кардіомегалія і серцева недостатність.[2]

Лікування[ред.ред. код]

Окрім впливу на етіологічні фактори (усунення несприятливих умов життя, виховання хворого як особистості, лікування гострих та санація вогнищ хронічної інфекції) широко використовуються психотерапія, призначення психотропних засобів. Вони показані хворим ВСД тяжкого та середньотяжкого перебігу з вираженою невротичною симптоматикою, раптовими вегетосудинними пароксизмами або симпатоадреналовими кризами з безпричинним страхом та кардіофобією, хворим з явищами пароксизмальної аритмії або тахікардії, емоційною або інтелектуальною виснаженістю, стійкими розладами сну. Респіраторний синдром у хворих ВСД зазвичай супроводжується гіпервентиляцією із супутніми їй явищами. З метою зниження збудливості дихального центру застосовують седативні засоби та дихальні вправи. При астенічному синдромі призначають вітаміни групи В, препарати, що сприяють енергозабезпеченню організму, стимулятори синтезу білка (амінокислоти, анаболічні гормони, біогенні стимулятори та ін.), солі кальцію, фосфору, миш'яку, стрихнін. Ефективні також женьшень, настій аралії, елеутерокока.

Джерела інформації[ред.ред. код]

  1. Ваше Здоров'я: ЯК ЛІКУВАТИ ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННУ ДИСТОНІЮ
  2. НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНА ДИСТОНІЯ

Посилання[ред.ред. код]

Серцево-судина дистонія