Вежа Геркулеса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вежа Геркулеса
Tower of Hercules
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Вежа Геркулеса
Країна Іспанія Іспанія
Тип Культурний
Критерії iii
Ідентифікатор 1312
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2009
33-тя сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Вежа Геркулеса (ісп. Torre de Hércules) — діючий маяк в північній частині міста Ла-Корунья (Галісія, Іспанія). Побудований в часи Римскої імперії, вважається найдавнішим маяком у світі, що зберігся до наших часів[1] і єдиним діючим давньоримським маяком[2]. Будівля має висоту 55 м і стоїть на півострові, скелястий берег якого підноситься на 57 м над водами затоки Бетансос Атлантичного океану[3]. За однією з версій від башти (columna), що стала символом Ла-Коруньї, походить і назва цього міста (ісп. La Coruña)[4]. За іншою — вона пов'язана з кельтським словом clunia (ірл. cluain), яке означає «лука»[5].

Вежа Геркулеса є пам'ятником національного значення; у 2009 році була включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. До складу об'єкта також входять невелика давньоримська будівля, що стоїть безпосередньо поряд з баштою, скульптурний парк, наскельні малюнки залізного віку в Монте-дос-Бікос і мусульманське кладовище[3].

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник Бреогану

Кельтське королівство[ред.ред. код]

До приходу римлян на північно-західній кінцівці Піренейського півострову (сучасні комарки Бергантіньйос, Бетансос і Корунья) розташовувалося королівство Брігантія (лат. Flavium Brigantium), столицею якого, як передбачається, було сучасне місто Бетансос. Місто Брігантія було крупним центром торгівлі з Британськими островами і, ймовірно, на берегах естуарію, де він розташовувався, було декілька невеликих сторожевих веж. Давньоримський маяк, відомий в античности і Середні віки як «башта Брігантії» (Farum Brigantium), міг бути побудований на місці однієї з таких фінікійських веж[2][6][5].

Стара легенда про вежу, знайдена в ірландський Книзі захоплень (написана близько 1050 року), свідчить, що кельтський король Бреоган заснував місто Брігантіум і спорудив вежу Бреогана, звідки можна було побачити нову землю на півночі. Сини Бреогана Іт і Міл зібрали армію і відправилися на заселення цієї землі, яку назвали Ірландією (відстань між Галісією і Ірландією становить приблизно 900 км, а через кривизну земної поверхні побачити її неможливо). Галісийськая версія цієї легенди, названа «Trezenzonii Solistitionis Insula Magna», була написана приблизно в 900—1000 роках і розповідає про те, як чернець на ім'я Трезензоній (Trezenzonius) підійнявся на вежу Брігантії і, побачивши прекрасну землю далеко в морі, подібно до синів Бреогана, відправився її досліджувати[5].

Вид з башти на океан і знак рози вітрів

Римське владицтво[ред.ред. код]

У I столітті нашої ери Галісію захопили римляни для контролю над природними ресурсами (наприклад, золотими копальнями в Лас-Медулас) і над атлантичними торговими шляхами. Прибуття Юлія Цезаря в «Брігантію, галісийське місто» згадане в роботах Діона Кассія. Грецький учений Птолемей також писав про багатство міста, назвавши його в своїй книзі «Географія» «великим галісийськім портом».

Береги у Фіністерре були складними для навігації, через що отримали назву Коста-да-Морта («берег смерті»). В ході поліпшення інфраструктури Тарраконської Іспанії, римляни побудували кілька маяків уздовж атлантичного узбережжя. Вежа Брігантії була побудована в 2 столітті архітектором на ім'я Ґай Сервій Люпо (лат. Caius Servius Lupus) родом з Аємінії (зараз Коїмбра), провінції Лузітанія. Вежа була побудована на честь Марса, про що свідчить надпис, висічений на камені у підніжжя вежі: «MARTI AUG.SACR C.SEVIVS LUPUS ARCHTECTUS AEMINIENSIS LVSITANVS.EX.VO»[5][7]. Спорудження вежі датується початком 2 століття, можливо періодом правління імператора Траяна (98-117 роки н. е.).

Середні століття[ред.ред. код]

Вежа Геркулеса

У 407 році римляни покинули Галісію, і на її території виникла незалежна держава. Історик Павел Орозій, що жив перші роки в Королівстві Галісія, згадує башту Брігантії в праці «Historia adversum Paganos» (приблизно 415—417 роки): «На другому повороті (обпливаючи Іспанію), де стоїть галісійське місто Брігантія, серед кількох інших пам'ятників зведений дуже високий маяк для того, щоб дивитися у бік Британії»[8], що, ймовірно, свідчить про торгові відносини, що збереглися до того часу, з Британією[5].

В середні віки башта, імовірно, втратила значення як маяк і була перетворена на укріплення. Торгівля з основними партнерами Галісії — Британією і Середземномор'ям — була утруднена нашестям маврів і саксів. Протягом кількох століть атлантичне побережжя Європи розорялося вікінгами і нормандцями, що також відбилося на торгівлі Брігантії з Британією. У 844 році 150 кораблів вікінгів атакували Галісію і розорили Брігантію. Рейд був зупинений астурійським королем Раміро I в битві при вежі, після чого уподовж галісійського узбережжя було встановлено оглядові башти, а брігантійський маяк став використовуватися у військових цілях. Проте, незважаючи на вжиті заходи, в 1015 році скандинавський флот під керавництвом майбутнього короля Норвегії Олафа Харальдсона розорив Брігантію, після чого місто, а з ним і маяк, пришли в занепад[5].

Стіни вежі із слідом від зовнішньої гвинтової доріжки

Оскільки затока Бетансос поступово заповнювалася морськими відкладеннями і перестав приймати крупні кораблі, король Леона Альфонсо IX вирішив в 1208 році перенести порт до сусіднього міста Крунія (Crunia). Швидкий розвиток нового портового міста привів до втрати зв'язків маяка з Брігантією, і його сталі називати просто «Маяк» (Faro), «Замок» (Castelo) або «Старий Замок» (Castelo Vello)[5].

Міф про Геркулеса[ред.ред. код]

Опісля більше двохсот років після появи Книги захоплень, в кінці 13 століття кастільський король Альфонс X написав твір «Cronica General», де використовував давньогрецький міф для створення нової історії брігантійськой башти. Нова легенда оповідала про грецького героя Геракла, який в ході свого десятого подвигу протягом трьох днів бився проти велетня на ім'я Геріон і здолав його. На честь перемоги Геракл спорудив башту і привів з Галатії (Анатолія) групу людей жити в місті, через що ця земля стала називатися Галіцією[5].

Ця легенда пропагувалася в Іспанії протягом 19 і 20 століть, в результаті маяк отримав назву «Вежі Геркулеса», зокрема через те, що іспанський філолог, історик і член Іспанської королівської академії Рамон Менендес Підаль дотримувався цієї версії найменування[5].

Новий час[ред.ред. код]

Війни Іспанії проти Англії і Фландрії в XVI столітті привели до зниження торгової активності і, як наслідок, занепаду маяка. У 1682 році син герцога Лерми, ввівши спеціальний збір з кожного припливаючого корабля, доручив архітекторові Амаро Антуне (Amaro Antune) відновити маяк. Антуне побудував дерев'яні сходи усередині башти і дві невеликі башточки для сигнальних вогнів[9].

План маяка Коруньі з праці Хосе Корніда, 1792 рік.

За 17 і 18 століття галісійські уряди кілька разів просили іспанських королів відремонтувати маяк Корунни. Найґрунтовніша пропозиція містилася в роботі Хосе Андреса Корніда (José Andrés Cornide)[7], який присвятив дослідженню історії маяка 30 років свого життя. У 1788 році Карл III розпорядився почати ремонт маяка, який був завершений вже за часів правління Карла IV, в 1791 році. Вежа була повністю перебудована в класичному стилі з використанням роботи Корніда. Роботи очолювалися архітектором Еустакио Джіанніні (Eustaquio Giannini) і надали башті сучасному вигляду[10]. Дерев'яні сходи були замінені кам'яними, зроблено облицювання стін римської споруди, замість напівкруглого даху був побудований ще один поверх нього з двох вісьмериків. Небагато пізніше, в період з 1799 по 1806 роки, лампа була замінена на таку, що обертається, і переведена з вугілля на олію. У 1861 році навколо башти була споруджена платформа[9].

З 1849 по 1858 роки у вежі розташовувалися навчальні класи першої школи доглядачів маяків в Іспанії. У 1927 році в башту було проведено електрику[11]. В ході розкопок, що проводилися в 1994—1995 роках під баштою, були знайдені давньоримські і середньовічні (10-11 століття) руїни. Крім того, були отримані докази існування зовнішньої стіни навколо вежі, що не дійшла до наших днів[12].

Будова[ред.ред. код]

До переробки 1791 року башта мала призматичну форму з квадратною основою. Зовні в кам'яній стіні розміщувалися двоє дверей, а також асиметрично розташовані вікна і вибита спіральна доріжка вгору, слід від якої помітний і до цього дня[10]. Два нижні поверхи мали висоту по 9,6 м, а третій поверх додавав ще 14,35 м — вежа була однією з найвищих будівель серед побудованих римлянами на території Іспанії[6].

У сучасному інтер'єрі вежі Геркулеса збереглися важливі частини оригінальної давньоримської конструкції. На кожному з трьох нижніх поверхів знаходиться по чотири кімнати, а на четвертому поверсі, який був прибудований в 1791 році і має висоту 21 м, розташовується дворівнева кімната вісьмигранної форми. Складені з граніту стіни башти мають товщину 2,15 м (внутрішня частина — 155 см, зовнішня обробка — 60 см)[6]. Фасадом будівлі проходять діагональні смуги, додані за наказом Хосе Корніда як нагадування про зовнішні сходи, що дозволяли забиратися на маяк із зовнішнього боку[5].

Вежа Геркулеса на гербі Ла-Коруньї

Зображення вежі Геркулеса[ред.ред. код]

Найраніші зображення брігантійського маяка були знайдені в кодексі з Бурго-де-Осма (1086 рік), де він зображений поряд з собором Сантьяго-де-Компостела. На найбільшій середньовічній мапі світу, яка була складена в Англії приблизно в 1300 році, башта із засвіченим сигналом також зображена поряд з кінцевою точкою шляху Святого Якова[5].

Перший відомий герб Коруньї датується 1448 роком — це маленький штамп на страховому свідоцтві, яке було видано містом португальському купцеві. На друці зображений маяк з ліхтарем, що висить на нім, і двома раковинами-гребінцями по краях. У 1552 році на королівській грамоті короля Карла V з'явився новий герб з маяком і ліхтарем, а також з вісьма раковинами і головою в короні, похороненій під баштою. На гербі міста XVI століття, яке зображене на головних сходах міської ратуші, є маяк із зовнішнім пандусом, ліхтарем на верху, голова з короною під баштою і сіма раковинами-гребінцями навколо башти. Деякі з гербів також містять у верхній частині Святий грааль королівства Галісії[5].

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Resources — Educational Materials» (англійською). The United States Lighthouse Society. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 
  2. а б Tower of Hercules (lighthouse, La Coruca, Spain) — Britannica Online Encyclopedia
  3. а б «Tower of Hercules» (англійською). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-27. 
  4. Thomas Baldwin (1847). A universal pronouncing gazetteer (вид. 6). Philadilphia: Lindsay & Blakiston. с. 169. 
  5. а б в г д е ж и к л м н «Coat of Arms and Flag of Corunna» (англійською). County Corunna, Galicia. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 
  6. а б в «The Tower of Hercules, La Coruca» (англійською). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 
  7. а б Don Joseph Cornide (1792). Investigaciones sobre la fundación y fábrica de la Torre llamada de Hércules,situada a la entrada del puerto de la Coruña. Madrid: La oficina de Don Benito Cano. 
  8. Павел Орозій (415—417 рр.). «HISTORIARUM ADVERSUM PAGANOS PAULI OROSII LIBER PRIMUS» (la). The Latin Library. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-26. 
  9. а б «History of the Tower — The medieval Tower» (англійською). City of A Coruca. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 
  10. а б «Torre de Hércules» (англійською). Universidade da Coruña. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 
  11. «History of the Tower — The restoration of the Tower» (англійською). City of A Coruca. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 
  12. «History of the Tower — The Roman lighthouse» (англійською). City of A Coruca. Архів оригіналу за 2012-04-03. Процитовано 2009-06-25. 

Координати: 43°23′09″ пн. ш. 8°24′23″ зх. д. / 43.38583° пн. ш. 8.40639° зх. д. / 43.38583; -8.40639