Векторне поле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Векторне поле утворене векторами (−y, x).

Ве́кторне по́ле — векторнозначна функція, відображення, яке кожній точці даного простору ставить у відповідність вектор. У сучасній диференціальній геометрії розглядається також узагальнення на довільні розмаїтості.

Коли початковий простір — евклідовий (скінченновимірний векторний простір зі скалярним добутком), поняття векторного поля стає наочним, і тоді векторне поле інтерпретується як спосіб завдання рухів деякої динамічної системи: вектор у даній точці описує напрям і швидкість руху точки по фазовій кривій.

Якщо вибрати декартову систему координат, то поле може бути подане як:

\mathbf{F}(\mathbf{r}) = \{F_x(x,\ y,\ z),\ F_y(x,\ y,\ z),\ F_z(x,\ y,\ z)\}

Математичні операції над векторними полями вивчають у векторному аналізі.

Серед характеристик векторного поля \mathbf{F} відрізняють диференційні, що стосуються поведінки поля в окремих точках (дивергенція \operatorname{div}\mathbf{F} і ротор \operatorname{rot}\mathbf{F}), та інтегральні, що описують поле вздовж контура (циркуляція) або крізь певну поверхню (потік).

Диференційні й інтегральні характеристики векторного поля пов'язані між собою теоремами Гауса, Остроградського та Стокса.

Для поля механічного походження, дивергенція й потік характеризують наявність джерел і стоків у полі, а ротор і циркуляція — обертальну здатність поля.

Чимало фізичних явищ описують за допомогою векторних полів. Наведемо такі приклади:

Джерела інформації[ред.ред. код]

  • Г.М. Фихтенгольц (1969). Курс дифференциального и интегрального исчисления. т. III. Москва: Наука. 

Див. також[ред.ред. код]