Велес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Велес, Волос — в слов'янській міфології — бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії та підземного світу. Він є опікуном худоби, та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів.
Зміст |
[ред.] Функції
В давньоруських джерелах Велес називався покровителем домашніх тварин (скотським богом) і богом матеріального благополуччя (давньоруською «скотъ» — 'багатство, гроші', або етимологічно тотожні, або германське запозичення, наближене з позначенням домашніх тварин).
Зображався Велес з сопілкою в руках (сопілка миру). За легендою, коли між полянами і древлянами зчинилася кривава січа «за межу» (побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками), з'явився В. і заграв на сопілці. Гра була такою чарівною, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.
У Слові о полку Ігоревім древній піснетворець Боян називається «Велесовим внуком». Цей епітет говорить про функції Велеса як бога поезії та обрядових пісень (видавці «Слова» прослідкували тут паралель зі «скотськими» функціями Велеса і робили висновок про культ священної поетичної тварини, аналога Пегаса).
Сільськогосподарські функції Велеса проявляються у звичаї залишати його в дар незжатими т. з. волоті, декілька колосків. Ця жертва називається «Волосовою борідкою».
Ймовірно, що частину функцій Велеса взяв на себе Святий Миколай, який був покровителем добробуту і торгівлі, а також вважався в уяві деяких русичів господарем підземного світу.
Культ Велеса, поряд з культом Перуна, належить до древніх давньослов'янських; імена цих божеств реконструюються на православному рівні. Існують елементи системного протистояння двох головних богів. Так, в угоді Русі з Візантією 907 Велес (у Повісті врем'яних літ — Волос) порівнюється з золотом, а Перун — зі зброєю. В Києві ідол Перуна стояв на горі (а потім входив до складу створеного князем Владимиром в 978 році пантеону), а ідол Велеса, ймовірно, на київському Подолі, в нижній частині міста; серед шести богів київського княжого пантеону Велеса не було, не дивлячись на древність і все загальність його культу. Схожа ситуація з «верхом» і «низом» існувала в Македонії, де є місто Велес, яке знаходиться біля пагорбу Іллі-пророка (який запозичив у Перуна функції громовержця), і в Хорватії, де є село Волоско під горою Перун. Це також мало місце і в соціальному плані їх культу: Велес вважався богом «усієї Русі», а Перун — переважно богом княжої дружини.
Праслов'янські форми *Velsъ, *Volsъ можливо спів ставити з балтійським іменем бога загробного світу Вяльнасу. В ведичній міфології з Велесом порівнюють демона Валу, який пожирає скотину. Згідно В. В. Іванову і В. М. Топорову, у відновленому міфі Велес був противником Перуна-громовержця, який грабував його скотину.
В християнську епоху Велес, завдяки фонетичній подібності імен і подібності деяких рис культу, був асимільований з християнським святим Власієм, покровителем скота. Варіант Волос розуміли як повноголосний варіант для Власій. Уже в третій чверті XI ст. в берестяній грамоті церковного змісту в переліку святих фігурує Волос. У вкладній грамоті Варлаама Хутинського (кінець XII ст.) фігурує людина на ім'я Волос — але не зрозуміло, це дохристиянське ім'я або вже просто те, що Влас.
Залишки культу Велеса (зазвичай в синкретичному вигляді з культом святого Власія) збереглися на російській Півночі, де відомі ідоли Велеса/Волоса і перекази про капищах на його честь; для реконструкції культу мають значення народні ікони св. Власія, фольклорні молитви і заговори з його іменем. Його культ іноді ототожнюється з культом ведмедя як «господаря» тварин.
З іменем Велеса у слов'ян пов'язувалося зоряне скупчення Плеяд (дав. руська — Волосині, болг. — Власците, серб. — Влашіh).
Християнська традиція не повністю асимілювала образ Велеса. Збереглася уява про нього як про злого духа, чорта: руські діалектні ёлс, волосатик, волосень — «нечистий дух, чорт», чесь. — Veles — «злий дух, демон» (XVI—XVII ст.).
[ред.] Храми Велеса
Ідол Велеса знаходився в Києві «під горою», на Подолі, тобто в торгово-ремісничій частині Києва. Відповідно літописів цей ідол було зруйновано під час хрещення Русі в 988 році. Там, де ідол Велеса стояв у Києві на Подолі нині пролягає старовинна вулиця Волоська.
В Ростові ідол Велеса ще в XI ст. стояв на Чудському кінці міста.
Місто Ярославль за переказами було засноване в 1010 році на місці храму Ведмежий Кут, який був на честь Велеса, і в якому волхви тримали священного ведмедя. Князь Ярослав Мудрий, який правив в Ростові, убив ведмедя і розігнав волхвів.
За легендою Велес був головним божеством племені словен. Можливо, що капище Велеса знаходилося на Перині (одне з трьох капищ), де пізніше було збудовано церкву св. Миколая.
[ред.] Велес в неоязичництві
- В ХХ ст. стала відомою Велесова книга («Влесова»), відповідно до думки більшості дослідників — текст, складений в XX ст. і стилізований під дохристиянський; не дивлячись на заголовок, розповіді про Велесе в тексті не мають преваги над іншими міфологічними сюжетами (назва «Влескнига» є в тексті).
- Відповідно Книги Наві, Велес порівнюється с Одіном, який в кінці світу повинен очолити дику охоту і боротьбу з Деміургом.
- Для навославних Велес — Рогатий Князь в залізній масці с одним оком, сторож усіх ключів і таємниць, покровитель Таємного Знання.
[ред.] Джерела
- Иванов В. В., Топоров В. Н., Исследования в области славянских древностей, М., 1974;
- В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Велес. Энциклопедия «Мифы народов мира»
- Кузнецов А. В. Шексна — река Велеса. Вологда,1999.105 с.
- Писаренко Ю. Г. Велес-Волос в язичницькому світогляді давніоï Русі. Киів,1997.
- Рабинович Р. А. Искушение «волошским орехом», или Балканские волохи и русские волхвы. // Stratum-plus. 2000. № 5. С.262-390.
- Топоров В. Н. Еще раз о Велесе-Волосе в контексте «основного» мифа. // Балто-славянские этноязыковые отношения в историческом и ареальном плане. М.,1983.
- Jakobson R., The Slavic god Veles and his Indo-European cognates, в кн.: Studi linguistici in onore di Vittore Pisani, Torino, 1969.
- Т. А. Бернштам. «Слово» об оппозиции Перун - Велес/Волос и скотьих богах Руси // Полярность в культуре (Альманах «Канун». Вып. 2). СПб., 1996, с. 93-120
|
|
|
|---|---|
| Головні боги | Дажбог • Ярило • Перун • Сварог • Велес • Мокош • Стрибог • Рід |
| Інші боги | Берегиня • Берстук • Чорнобог • Девона • Хорс • Флінс • Каревіт • Купало • Лель • Лада • Мара • Додола • Поренут • Поревіт • Порвата • Сварожич • Святовит • Сімаргл • Троян |
| Міфічні істоти | Бабай • Баба-яга • Болотник • Біс • Відьмак • Верлиока • Вій • Вовкулак • Водяник • Домовик • Злидні • Лісовик • Лихо • Мавка • Полудниця • Польовик • Русалка • Чугайстер • Чорт |
