Велика Хайча
| село Велика Хайча | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Громада | Овруцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060170110097560 |
| Основні дані | |
| Засноване | друга половина XV ст. |
| Населення | 964 (2001) |
| Площа | 4,049 км² |
| Густота населення | 238,08 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11150 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°18′27″ пн. ш. 28°35′00″ сх. д. / 51.30750° пн. ш. 28.58333° сх. д.Координати: 51°18′27″ пн. ш. 28°35′00″ сх. д. / 51.30750° пн. ш. 28.58333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
186 м |
| Водойми | р. Хайчанка |
| Найближча залізнична станція | Хайчнорин |
| Відстань до залізничної станції |
2,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101 |
| Карта | |
  Велика Хайча | |
 Велика Хайча | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вели́ка Хайча — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 964 особи (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Розташоване за 18 км західніше Овруча, за 2,5 км від залізничної станції Хайч-Норин, на лінії Овруч — Білокоровичі. Назву отримало від річки Хайчанка[1].
Населення[ред. | ред. код]
Наприкінці 19 століття кількість населення становила 713 осіб, дворів — 142[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 727 осіб, з них: православних — 711, чоловіків — 345, жінок — 382[3].
У 1906 році у селі налічувалося 806 мешканців, дворів — 136[4], у 1923 році — 205 дворів та 998 мешканців[5].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 270 осіб, дворів — 351[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 046 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 964 особи[6].
Історія[ред. | ред. код]
Біля села знайдено поселення доби неоліту, давньоруські могильники та ювелірні прикраси X—XII століть. Засноване у другій половині XV століття[1]. Належало Немиричам[2]. У 1650 році, внаслідок поділу власності між Немиричами, селом заволодів Владислав Немирич[7]. Після Немиричів село належало Жабокрицьким, Потоцьким, Миловичам, Матушевським[2]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року, сплачувало 6 злотих і 12 грошів до замку та 25 злотих і 18 грошів до скарбу[8].
1 вересня 1886 року, комісією із забезпечення побуту духовенства, запропоновано виділити для притчу Кобилинської парафії понад 20 десятин від землевласників Великої Хайчі Норинської парафії Козловського, Милевича та Каленського[9].
Наприкінці 19 століття — село Норинської волості Овруцького повіту, на річці Плещанка, притоці Норині, за 13 верст від Овруча та 3 версти від містечка Норинськ. Входило до православної парафії у Норинську[2].
У 1906 році — сільце Норинської волості (3-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 12 верст, до волосного центру, міст. Норинськ — 4 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Овручі[4].
У 1923 році включене до складу новоствореної Великохайчанської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Лугинського району Коростенської округи, адміністративний центр ради[10]. Розміщувалося за 31 версту від районного центру, міст. Лугини[5]. 25 січня 1926 року, в складі сільської ради, передане до Овруцького району Коростенської округи[10].
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 349 селян, з них 212 загинули, 337 нагороджені орденами й медалями.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що обробляв 2 587 га земель, в тому числі 1 751 га ріллі. Господарство мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво, вирощувало зернові культури, льон, картоплю. 85 колгоспників нагороджено орденами й медалями, серед них голову колгоспу А. Ю. Соболя та свинарку Н. Ф. Босик — орденом Трудового Червоного Прапора.
В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку[1].
13 квітня 2017 року увійшло до складу новоствореної Овруцької міської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[12].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Ващук Микола Васильович (1959—1986) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, Герой України.
- Ващук Ігор Олександрович (1994—2014) — учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Велика Хайча, Овруцький район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ а б в г Chajcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 297. (пол.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 28. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 175. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 123. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ W 1650 r.… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 180. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 182. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 396. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 220. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Великохайчанська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Процитовано 16 травня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 7 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Велика Хайча [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
