Велика синагога (Володава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика синагога
Włodawa Great Synagogue 46.jpg
Головний фасад
Розташування Польща, Володава
Координати 51°33′ пн. ш. 23°33′ сх. д. / 51.550° пн. ш. 23.550° сх. д. / 51.550; 23.550
Архітектор Паоло Фонтана
Початок будівництва 1764
Кінець будівництва 1774
Стиль Пізнє бароко

Велика синагогапам'ятка юдейської сакральної архітектури 18 століття, що знаходиться на вулиці Червоного Хреста 7 у Володаві на Підляшші.

Історія[ред.ред. код]

Синагога збудована у 1764-1774 роках за проектом Паоло Фонтана, на місці старої дерев'яної синагоги. Частину фундушу на її будівництво призначила родина Чорторийських. У другій половині 19 століття над вестибюлем синагоги добудований другий ярус і два наріжних алькови.

Під час Першої світової війни синагога і її інтер'єр були повністю знищені вогнем. Після війни здійснено ремонт синагоги, реконструйовано інтер'єр. Після 1920 року усю столярку інтер'єру перероблено. У 1936 році встановлено новий Арон Га-кодеш.

В часі Другої світової війни синагогу зачинено, а будівлю пристосовано під військовий склад. Як склад вона використовувалася вже після війни, до 1970 року. В 1980-х роках проведено реставрацію і консервацію пам'ятки.

Арон Га-кодеш

Від 1983 року у будівлі синагоги розташовується Музей Ленчицько-Володавського поозерря, зі сталою експозицією присвяченою історії польських і володавських гебреїв. Серед найцікавіших експонатів можна зауважити: сувої Тори, римонім, яди, мезузи, корони на Тору, ханукії, тфіліни, таліти, бальзамінки або шофари з 19 століття. Частину експонатів подарував до музею Якуб Фрідман з Сіднею.

На горі, у колишньому хедері і водночас помешканні вчителя розгорнена експозиція «В кімнаті меламеда», де зосереджено предмети щоденного вжитку і релігійні книги. Також там можна оглянути піч, т. зв. козу.

Архітектура[ред.ред. код]

Вид

Мурована в пізньобароковому стилі з цегли, на вапняному розчині, потинькована. В проекції має форму прямокутника 26×30,6 м, кубатура становить 8500 м³. До головного об'єму будівлі, накритого ламаним дахом, прилягають дві партерні прибудовки розмірами 19,6×5,6 метрів, вивершені гребенеподібним аттиком, що первісно призначалися під бабинці. Аттик складається з чотирьох однакових сегментів розчленованих імпостами з вазонами по вісях пілястрів, в основі оздоблені прямокутними панелями.

Від сторони фасаду, на обидві сторони будівлі, знаходяться два окремих, добудованих в другій половині 19 століття, поверхових алькови в проекції квадрату 5,9×5,7 м, на підмурівку, що підтримуються аркадами і накриті окремим дахом. Підпружні арки спираються на допасовані до стовпів аркад тосканські півколони. Другий ярус альковів є двовісевий, розчленований пілястрами і увінчений карнизом. Фасад головної зали від сходу ідентичний до фасаду від півночі і півдня. Усі наріжжя будівлі заокруглені. Центральна частина має пивниці (розміри: 6×5,25×2,35 м). В часи функціонування релігійної громади використовувалися під генізу.

Склепіння головної зали

До будівлі провадять сучасні двостворчаті двері. В інтер'єрі, з західної сторони, знаходиться широкий вестибюль, над яким знаходиться черговий бабинець. Партер вестибюлю п'ятивісевий. Другий ярус над вестибюлем є тривісевим. Головна молитовна зала (розміри: 16,5×18,3 м; висота: 10,5 м) нижча на 10 см від долівки вестибюлю. Перекрита опертим на чотири іонічні колони дев'ятипільним еліптично-хрестовим склепінням з люнетами. На стиках полів склепіння знаходяться чотирилистні розети у профільованих стуккових обрамленнях, що походять з 18 століття і оздоблені символами свята Суккот, рослинами, символами орла, оленя і лелеки в боротьбі.

Колони стоять на високих цоколях, їхні бази складаються з двох валиків і двох викружок, а нижче стилізованої іонічної капітелі з вісьмома волютами розміщується астрагал. Над капітелями колон — тричленні імпости. Між колонами колись знаходилася біма на два входи в оточенні балюстради. У 2004 році виконано реконструкцію біми на підставі передвоєнних світлин, поза тим вона не є постійною складовою інтер'єру. Віконні прорізи обрамляють рельєфні мотузки з китичними закінченнями.

Відкоси дверного прорізу з вестибюлю і вікна чоловічої зали виконані діагонально. Головна зала поєднана з бабинцями малими переходами. Дощана підлога вже сучасна.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Ireneusz Wojczuk. Bóżnica włodawska // Zeszyty muzealne. T. 5. Włodawa: Muzeum Pojezierza Łęczyńsko-Włodawskiego, 1996. (пол.)

Мережеві лінки[ред.ред. код]