Великий Тріанон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великий Тріанон
Grand Trianon
Grand-Trianon1700.jpg
Країна: Франція Франція
Місце розташування: Франція Франція, Версаль
Географічні координати: 48°48′ пн. ш. 2°06′ сх. д. / 48.800° пн. ш. 2.100° сх. д. / 48.800; 2.100
Тип будівлі: Палац
Архітектурний стиль: Французьке бароко
Будівник: Луї Лево; Жюль Ардуен-Мансар
Засновник: Людовик XIV
Початок будівництва: 1670
Завершення будівництва: 1708

Великий Тріанон - палац Людовика XIV, збудований поблизу Версаля - у прилеглому парку. Зовні будівля декорована рожевим мармуром, через що й отримала одну з назв - Тріанон з мармуру («Trianon de marbre»). З 1979 року включений до складу світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

План Фарфорового Тріанону

У 1670 році Людовик XIV придбав Тріанон (з фр. lieu planté de peupliers trembles - «осичняк»)- село на околиці Версаля і доручив архітектору Луї Лево створити проект порцелянового павільйону (Trianon de porcelaine), який мав бути там збудований.

Фасад оздобили білою та блакитною делфтською порцеляновою (керамічною) плиткою з французьких мануфактур в Руані, Лізьє, Невері та Сен-Клу. Будівництво розпочали у 1670 році і закінчили в 1672 році.

Вже до 1687 року крихка керамічна плитка зносилась до такого стану, що Людовік XIV наказав знести павільйон, замінивши його будівлею з міцнішого матеріалу. Роботи по її створенню були доручені архітектору Жулю Мансару. Нова будівля, збудована Жулем Мансаром, була вдвічі більшою за Фарфоровий павільйон, а при її будівництві використовувався червоний мармур з Лангедоку.[1]

Розпочавшись у червні 1687 року, нова будівля (якою ми бачимо її сьогодні) була завершена у січні 1688 року і відкрита Людовіком XIV і дружиною маркізою де Ментенон влітку 1688 року.

Великий Тріанон часто відіграв роль резиденції для короля і його дружини. З 1703 по 1711 рік він був резиденцією для сина короля і був улюбленим маєтком герцогині Бургундської, дружини внука Людовіка Бургундського, матері Людовика XV.

Пізніше Тріанон був резиденцією дружини Філіпа I - брата короля. Її син, Філіп Орлеанський , - регент при Людовику XIV, жив тут з матір'ю. Людовик XIV наказав додати два великих крила до Великого Тріанону, будівництво яких розпочалось у 1708 році, під керівництвом Мансара; це крило, так званий Тріанон-су-Буа, дім Орлеанської сім'ї, зокрема і Франсуази Бурбонської.

Наймолодший онук короля - Чарльз і його дружина - Марія-Луїза Елізабет Орлеанська також проживали там. Після Орлеанської сім'ї, яка проживала у Версальському палаці, тут поселилась сестра Франсуази - Марії; остання - Луїза-Франсуаза жила у Тріаноні, а пізніше побудувала Бурбонський палац у Парижі, дизайн якого подібний до Тріанонського палацу.

У 1717 році Петро I, який гостював у Версалі, зупинявся у Великому Тріаноні; Петергоф - резиденція Петра І, був побудований на взірець Версаля.

Великий Тріанон

Людовик XV не вніс жодних змін до Великого Тріанону. У 1740 і 1743 році його батько, Станіслав Лещинський - колишній король Польщі, залишався тут протягом своїх візитів до Версалю.

Як і його попередник, Людовик XVІ не вніс жодних змін до Великого Тріанону. Його дружина, королева Марія Антуанетта, віддавала перевагу саме Малому Тріанону, давши кілька театральних вистав у galerie des Cotelle, галереї, де були розміщені картини Жана Коттеля на яких зображені боскети Версаля і Тріанона.[2]

Під час Французької революції 1789 року Великий Тріанон був залишений напризволяще, ним ніхто не опікувався. А впродовж Першої Французької імперії Наполеон зробив його однією із своїх резиденцій, обставивши її у стилі ампір. Він жив тут зі своєю другою дружиною Марією-Луїзою Австрійською.

Наступними монархами , які жили в Тріаноні, був король - Луї-Філіпп І і його дружина-італіка Марія Амалія ; він - нащадок регента Філіпа Орлеанського, вона - племінниця Марії-Антуанети.

Підписання Тріанонського договору

У жовтні 1837 року у Тріаноні відбулось весілля Принцеси Марі (дочки Луї-Філіппа I) з Олександром Вюртемберзьким.

У 1920 році Великий Тріанон став місцем підписання Тріанонського договору, який залишив Угорщину без третини її території. Ще й досі слово "Тріанон" символізує для угорців одну з найбільших національних трагедій.

У 1963 році Шарль де Голль наказав реконструювати будівлю.

У наш час це одне з найвідвідуваніших туристами місць Версаля, також є однією з президентських резиденцій, яка використовується для приймання іноземних делегацій.

Список жителів[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Charles Philippe d'Albert, duc de Luynes, Memoires vol. 3 pp. 197, 201, 207 and vol. 4 pp. 474 and 477