Великий Узень
| Великий Узень | |
|---|---|
 | |
| 48°54′02″ пн. ш. 49°54′43″ сх. д. / 48.900555560027775925° пн. ш. 49.91222222002777187° сх. д. | |
| Витік |
Общий Сирт село Милорадовка[1] |
| • координати | 51°40′ пн. ш. 48°45′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 48.750° сх. д. |
| • висота, м | 100 м [1] |
| Гирло | Камиш-Самарські озера[1] |
| • координати | 48°55′46″ пн. ш. 49°56′14″ сх. д. / 48.92944° пн. ш. 49.93722° сх. д. |
| • висота, м | -6 м [1] |
| Похил, м/км | 0,16 м/км |
| Басейн | внутрішній безстічний Арало-Каспійський басейн |
| Країни: |
 Казахстан[2] і  Росія |
| Прирічкові країни: |
Росія Саратовська область КазахстанЗахідноказахстанська область |
| Регіон | Саратовська область |
| Довжина | 400-650 км |
| Площа басейну: | 14 300-15 600 км² |
| Середньорічний стік | 6,7 м³/с (Новоузенськ) |
| Притоки: | Алтата |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Великий Узень (каз. Үлкен Өзен, Қараөзен. рос. Большой Узень) — степова річка в Саратовській області Росії та Західно-Казахстанській області, північно-західної частини Казахстану. Належить до внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну.[3] Одна із назв річки Қараөзен, з казахської мови перекладається як: Қара — «чорний», а Өзен — «річка» (Чорна річка).
Географія[ред. | ред. код]
Великий Узень бере початок на південно-західних схилах Общого Сирту, тече в південному напрямку, в межах Західно-Казахстанської області річка переходить у широку систему дрібних озер і боліт, відомих під іменем Камиш-Самарських. Загальна довжина річки близько 400 кілометрів (у повінь до 650 км). Русло досить глибоке, береги круті, поблизу селища Сламіхін є пороги. У верхній течії вода прісна цілий рік, в середній та нижній — до кінця літа, восени і зимою вода робиться гірко-солоною і непридатною до вживання. З лівого боку у Великий Узень впадає річка Алтата, з правого — невелика протока з'єднує з озером Сакрил. За однією із версій Великий Узень впадав в затоку Каспійського моря, яке відступило на південь і залишило після себе цілу систему озер — Камиш-Самарських, рівень яких нижче рівня Каспійського моря. Серед цих озер є озера з самоосадочною сіллю, яка має досить виразний гіркий присмак і відома під іменем «узенської» солі. Великий Узень багатий на рибу. В обривах річкових берегів і на дні часто знаходили залишки мамонта (зуби, бивні — добре збережені, кістки) і древнього бика. Весняні розливи утворюють в нижній частині обширні заливні луки, що забезпечують сіном на зимовий час незліченні табуни баранів і диких коней, які тут зимують.
Середньорічна витрата води в поблизу міста Новоузенськ близько 6,7 м³/с. Швидкість течії води становить 0,1 м/с.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Великий Узень на TopoMapper.com. Витік[недоступне посилання з червня 2019], Гирло[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ А. А. Соколов «Гидрография СССР» [Архівовано 3 липня 2013 у Wayback Machine.] Глава 3. Речная сеть. Водоразделы и основные бассейны [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Гидрометеоиздат, Л., 1952) (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Большой Узень [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] в «Словарях и энциклопедиях на Академике» (рос.)
- Ә. Нысанбаев. «Қазақстан»: Ұлттық энцклопедия. — Алматы : «Қазақ энциклопедиясы», 1998. — ISBN 5-89800-123-9. (казах.)
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
