Великий жовточубий какаду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великий жовточубий какаду
Cacatua galerita Tasmania 1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Какаду (Cacatuidae)
Рід: Какаду (Cacatua)
Вид: Великий жовточубий какаду
Біноміальна назва
Cacatua galerita
(Linnaeus, 1758)
Ареал
Ареал
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cacatua galerita
Commons-logo.svg Вікісховище: Cacatua galerita
ITIS logo.jpg ITIS: 177815
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 142439
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 141274
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cacatua galerita

Великий жовточубий какаду (Cacatua galerita) — вид австралійських птахів родини Какаду (Cacatuidae).

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Це один з найбільших за розміром представників родини. Довжина тіла 48-55 см, розмах крил 29,5-39 см; вага самця — 810—920 г, самки — 845—975 г. Основне забарвлення оперення біле з жовтуватим відтінком на нижній стороні рульового і махового пір'я. Нижня сторона хвостового пір'я жовта. Чубок на голові з вузького подовженого пір'я теж жовтого кольору. Неоперена зона навколо очей біла. Дзьоб чорно-сірий. Лапи темно-сірі. У самця радужка чорна, у самки — червоно-коричнева.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає на південному сході Нової Гвінеї, сході і півночі Австралії, на островах Тасманія і Кенгуру.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Можуть збиратися у великі зграї...

Великий жовточубий какаду населяє пальмові і евкаліптові ліси, парки, сади, поля і савани з високими деревами, що самотньо стоять, обов'язково недалеко від води. Зграї цих птахів зазвичай налічують 60-80 голів. Дуже люблять купатися під дощем. Ночують на високих деревах. Найактивніші рано вранці і пізно вдень. Удосвіта літають на водопій до найближчого джерела води. Жаркий час доби проводять в тіні дерев. Відмінно лазять по деревах. Літають швидко, під час польоту і при переляку пронизливо кричать. Голос чутний на великих відстанях. Можуть видавати свистячі і булькаючі звуки.

Велику частину дня проводять у пошуках корму. Годуються в основному на деревах, іноді на землі. На кормових деревах можуть збиратися у великі зграї (до декількох сотень). Основу живлення складають плоди, горіхи (соснові), нирки, суцвіття, ягоди (глід), квіти, насіння і коріння трав, дрібні комахи і їх личинки. Є шкідниками сільськогосподарських культур.

Розмноження[ред.ред. код]

Гнізда влаштовують в дуплах високих дерев (віддають перевагу евкаліпту), що ростуть біля води. Гніздо знаходиться на висоті 3,5-30 м. При браку відповідних дерев можуть кублитися в щілинах круч. У будівництві гнізда беруть участь обидва батьки. У кладці 1-2 яйця. Вдень яйця насиджують обидва батьки, вночі — тільки самка. Самець в цей час ночує поблизу входу до гнізда. Через 30 днів насиджування виводяться пташенята. Вони проводять в гнізді 10-12 тижнів, а потім вилітають з нього, але дорослі продовжують їх підгодовувати і опікати приблизно 6 тижнів.

Утримання в неволі[ред.ред. код]

Ці папуги користуються великою популярністю серед любителів птахів. Вони швидко приручаються і сильно прив'язуються до людини. Ці папуги володіють середньою здібністю до імітації звуків. Також вони здібні до різних трюків, нерідко їх можна побачити в циркових постановах. Тривалість життя до 50 років.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]