Великий чубатий пінгвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великий чубатий пінгвін
Eudyptes sclateri Buller.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пінгвіноподібні (Sphenisciformes)
Родина: Пінгвінові (Spheniscidae)
Рід: Чубаті пінгвіни (Eudyptes )
Вид: Великий чубатий пінгвін
Біноміальна назва
Eudyptes sclateri
Buller, 1888
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eudyptes sclateri
ITIS logo.jpg ITIS: 174455
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 92688
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eudyptes sclateri

Великий чубатий пінгвін (Eudyptes sclateri) — вид птахів з роду Чубаті пінгвіни родини Пінгвінові.

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина тіла становить 63—-65 см, вага близько 2,7—3,5 кг. Максимальна вага (перед линянням — 6,5 кг). Спостерігається статевий диморфізм: самиці значно поступаються в розмірах самцям. У дорослих особин забарвлення голови верхньої частини горла і щік чорного кольору. На обличчі над очима йде широка жовта хрестоподібна смуга. Верхня частина тіла має чорний з синім відливом колір, черево — біле. Крило-плавник забарвлене в чорно—синій колір, по краю проходить біла облямівка, низ крила-плавця біле, його кінець зсередини — темний. Дзьоб довгий і тонкий, коричнево-помаранчевого кольору. Пінгвіняти сірувато—бурого забарвлення зверху, білі — внизу. Молоді особини дещо відрізняються від дорослих, головна відмінність — забарвлення у вигляді жовтого хреста на голові менших розмірів, ніж у дорослих.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Значний час проводить у морі. Гарно плаває та пірнає. Живиться дрібною рибою та зоопланктоном. Під час зимових місяців не залишає прохолодних вод Субантарктики, але де саме він проводить весь цей час, не встановлено. Зазвичай він гніздиться в колоніях разом із золотоволосим пінгвіном.

Великий чубатий пінгвін відноситься до числа суспільних видів. У цих пінгвінів є цікаві ритуали залицяння які супроводжуються низьким повторюваними звуками — «піснею». Крик пінгвіна повторюється в рівномірному темпі і складається з однакового набору звуків. Крик пінгвіна можна почути тільки в денний час. Пташенята теж закликають батьків криками, але їх «пісня» значно коротше і не настільки складна, та й співається вона на більш високих нотах.

Під час шлюбного сезону самці займають демонстративні пози, завмираючи з розкритим дзьобом, запрошуючи самицю до спаровування. Під час агресивних демонстрацій пінгвіни піднімають свій чуб, витягають вертикально голову і розгойдують її з боку в бік. Іноді суперники розігрують войовничу сцену, стаючи один проти одного і починаючи «сурмити», при цьому вони кланяються, смикають плечима. Під час зіткнень суперники схиляють голови з бурчанням або « гавканням» і завдають ударів зімкнутими дзьобами, іноді кусають ворога в шию і б'ють плавниками. Такі зіткнення зазвичай відбуваються під час битви через самицю або під час захисту гніздовий території.

Розмножується у великих колоніях, звичайно спільно з чубатими пінгвінами. Самці зазвичай повертаються в місця гніздування на два тижні раніше самиць. Гніздо влаштовується на пласкій ділянці скель не вище 70 м над рівнем моря. Самиця сама будує гніздо, лапами вигрібаючи під нього сміття. Самець викладає гніздо камінням, брудом і травою. Яйця відкладаються з початку жовтня, кладка триває 3-5 днів, в цей час самиця нічого не їсть. У кладці 2 яйця, друге яйце за розмірами перевершує перше. За кольором яйця бувають світло-блакитні або зеленуваті, але пізніше вони буріють. З моменту, коли відкладено друге яйце, починається насиджування, яке триває 35 днів.

Батьки займаються насиджуванням по черзі: через 2-3 дні після того, як яйця відкладені, самиця залишає гніздо, і самець залишається на варті. Це триває 3-4 тижні, весь цей час пінгвін постить. Самиця повертається до пташенят вдень, щоб погодувати їх, відригуючи їжу. У лютому пташенята вже отримують пір'я і залишають острови.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає поблизу Австралії та Нової Зеландії, гніздиться на островах Антиподів, Баунті , Кемпбелл і Окленд Великі колонії розташовані на островах Антиподів і острові Баунті, маленькі — на островах Окленд і Кемпбелл.

Сучасна популяція нараховує близько 200 000 пар і визнана стабільною.

Джерела[ред.ред. код]

  • Tony D. Williams: The Penguins. Oxford University Press, Oxford 1995, ISBN 0-19-854667-X