Великокомарівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великокомарівка
Руїни Лютеранської церкви у селі
Руїни Лютеранської церкви у селі
Руїни Лютеранської церкви у селі
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Великомихайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51140010060053583
Основні дані
Засноване 1810
Перша згадка 1810 (214 років)
Населення 1278
Площа 2,28 км²
Густота населення 560,53 осіб/км²
Поштовий індекс 67114
Телефонний код +380 4859
Географічні дані
Географічні координати 47°05′13″ пн. ш. 29°38′54″ сх. д. / 47.08694° пн. ш. 29.64833° сх. д. / 47.08694; 29.64833Координати: 47°05′13″ пн. ш. 29°38′54″ сх. д. / 47.08694° пн. ш. 29.64833° сх. д. / 47.08694; 29.64833
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Місцева влада
Адреса ради 67100, смт Велика Михайлівка, вул. Карбишева, 10
Карта
Великокомарівка. Карта розташування: Україна
Великокомарівка
Великокомарівка
Великокомарівка. Карта розташування: Одеська область
Великокомарівка
Великокомарівка
Мапа
Мапа

CMNS: Великокомарівка у Вікісховищі

Великокома́рівка (в минулому — Касель (до 01.02.1945[1]), Комарівка) — село в Україні, у Великомихайлівській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 1278 осіб.

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[2].

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1886 у німецькій колонії Касель, центрі Касельської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 2318 осіб, налічувалось 257 дворових господарств, існували лютеранська церква, реформатський молитовний будинок, школа, 4 лавки, відбувались базари через 2 тижні щопонеділка[3].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 5 жителів села[4].

В 1961—2015 роках орган місцевого самоврядування — Великокомарівська сільська рада.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1183 особи, з яких 541 чоловік та 642 жінки.[5]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1239 осіб.[6]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 86,38 %
російська 8,76 %
молдовська 3,05 %
вірменська 0,86 %
болгарська 0,47 %
білоруська 0,16 %
німецька 0,16 %

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 887, 986.
  2. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Великокомарівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.