Великомученик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Великому́ченики (грец. μεγαλόμαρτυρ, лат. magnus martyr) — святі, що зазнали особливо тяжкі, жорстокі[1] і тривалі[2] муки за християнську віру, і проявили при цьому надзвичайну твердість у вірі[2]; шануються особливо урочистими службами[3][1].

Оскільки прийнятий нині поділ святих на лики остаточно оформилося лише в VII–VIII ст., то в давнину Великомученики тоді могли іменуватися маловідомими зараз святими, напр. антіохійська вмч. Дросіда, в честь якої свт. Іоанн Златоуст написав похвальне слово (грец. εἰς τὴν ἁγίαν μεγαλομάρτυρα Δροσίδα)[4].

Віра і терпіння Великомучеників, а також чудеса, що відбувалися під час їх катувань, звернули думку язичників до віри в Христа — в цьому можна бачити загальцерковний сенс їх страждань. Особливе місце Великомучеників у лику мучеників грунтується на потребі вказати на всеперемагаючу силу Божу, що явила себе в людській немочі[1].



Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Игум. Андроник (Трубачёв) ВЕЛИКОМУЧЕНИКИ Том VII // Православна енциклопедія = Православная энциклопедия. — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — С. 515-516. — 39000 прим. — ISBN 5-89572-010-2. (рос.)
  2. а б В.М.Живов Святость. Краткий словарь агиографических терминов. — 1994. — 110 с.
  3. Великомученик — стаття з Енциклопедичного словника Брокгауза та Ефрона
  4. BHG, N 566 — PG. 50. Col. 683–694