Вельвічія дивна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вельвічія дивовижна
Welwitschia-mirabilis-female.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клас: Gnetopsida
Порядок: Welwitschiales
Skottsburg ex Reveal 1993
Родина: Welwitschiaceae
Caruel 1879
Рід: Вельвічія (Welwitschia)
Hooker f. 1862
Вид: Вельвічія дивовижна
Біноміальна назва
Welwitschia mirabilis
Hook.f., 1862
Карта ареалу виду
Карта ареалу виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Welwitschia mirabilis
EOL: 1156352
IPNI: 383591-1
The Plant List: kew-339841
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Welwitschia mirabilis

Вельвічія дивна, вельвічія дивовижна (Welwitschia mirabilis) — багаторічне дерево-довгожитель, єдиний вид монотипного роду Вельвічія. Деякі автори навіть відносять вид до сольного класу, Welwitschiopsida B. Boivin 1956.

Поширення[ред.ред. код]

Вельвічія дивна, Намібія. Жіноча особина, ростом з чоловіка, приблизний вік: 1 500 років
Жіночі «шишки» вельвічії

В теперішній час росте тільки на малій території у пустелі на узбережжі Атлантичного океану, в Намібії та на півдні Анголи.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Це дерево, хоча на перший погляд воно зовсім так не виглядає. Вся рослина складається з стовбурового кореня і двох листків, що безперервно ростуть протягом усього життя. З часом довжина кожного з них сягає 2-4 м. Від контакту з розжареним ґрунтом їх кінці поступово засихають, а самі листки під дією вітру розшарпуються на окремі смужки. Таким чином рослина поступово починає нагадувати купу сміття. Стовбур вельвічії сягає 1,5 м заввишки і майже повністю захований у піску.

Розмноження і розвиток[ред.ред. код]

Протягом всього свого життя (навіть під час плодоношення) вельвічія має анатомічну будову, що відповідає стадії проростання, що у світі рослин є винятком. Вельвічія є дводомною рослиною, і тому для утворення насіння необхідні дві особини — чоловіча та жіноча. Замість квітів у неї розвиваються численні шишкоподібні органи (подібно як у хвойних дерев або саговників), що виходять з пазух листів. Чоловічі органи мають темно-рудий колір, жіночі напочатку зелені, а потім набувають фіолетово-бурого кольору. Жіночі «шишки» після дозрівання розпадаються і звільняють велику кількість легкого білого насіння. Як запилення, так і розповсюдження насіння відбувається за допомогою вітру. Вік рослин може досягати 2000 років і більше.

Систематика[ред.ред. код]

Філогенетично вельвічія відноситься до дуже старої групи рослин — гнетових (Gnetopha), близьких родичів хвойних. До гнетових відносяться 3 дуже різних роди рослин: гнетум (Gnetum) — ліаноподібні рослини з великими цільнокрайними листами, ефедра (Ephedra) — чагарники і тільки одна вельвічія.

Вельвічію названо на честь словенського ботаніка Фрідріха Вельвіча (Friedrich Welwitsch), що відкрив її у 1860 році. Вона зображена на державному гербі Намібії.

Пристосування до умов життя[ред.ред. код]

До екстремальних умов пустелі вельвічія відмінно адаптована. Ця рослина взагалі не залежить від опадів, їй цілком достатньо туманів, що приходять з океану. Всмоктування атмосферної вологи відбувається через продихи, густота яких є рекордною в світі рослин — 20 тисяч на 1 кв. см.

Рекомендації щодо вирощування[ред.ред. код]

Основною причиною невдач у вирошуванні вельвічії є саме надмірне поливання і наступне загнивання рослини. Тому насіння необхідно висаджувати у гравійно-піщаний субстрат (з розміром зерна 2-5 мм), щоб в субстраті не могла затримуватись надлишкова волога, що є єдиною перешкодою при вирощуванні. Поливати вельвічію потрібно дуже обережно, а краще лише оббризкувати водою. Насіння після змочування сходить протягом тижня. Рослину можна вирощувати на підвіконні південного вікна та обов'язково захищати від протягів. При її вирощуванні необхідно запастися терпінням, так як рослина росте дуже повільно, це справжній динозавр, що живе.

Література[ред.ред. код]

  • Жизнь растений. В 6-ти т. / Гл. ред. Ал. А. Фёдоров. — М.: Просвещение, 1978. — Т. 4. Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения. Под ред. И. В. Грушвицкого и С. Г. Жилина. — С. 299–309. — 447 с. — 300000 экз.
  • Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ. (ред. Григорьев Д. и др.) — Könemann, 2006 (русское издание). — С. 935. — ISBN 3-8331-1621-8.
  • Bornman C. H. Welwitschia. Paradox of a Parched Paradise (Вельвичия. Парадокс опалённого рая). — C. Struik Publishers, Cape & Johannesburg, 1978. — ISBN 0-86977-097-7.(англ.)

Посилання[ред.ред. код]