Вельвічія дивна
| Вельвічія дивовижна | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
| Welwitschia mirabilis Hook.f. |
||||||||||||
|
|
Вельвічія дивна, вельвічія дивовижна (Welwitschia mirabilis) — багаторічне дерево-довгожитель, єдиний вид монотипного роду Вельвічія.
Зміст |
Поширення[ред.]
В теперішній час росте тільки на малій території у пустелі на узбережжі Атлантичного океану, в Намібії та на півдні Анголи.
Зовнішній вигляд[ред.]
Це дерево, хоча на перший погляд воно зовсім так не виглядає. Вся рослина складається з круглого кореня-стовбура і 2 листів, що постійно ростуть, і які нагадують 2 великі скручені стрічки довжиною 2-4 метри, тому вельвічія справляє враження купи сміття. Власне кажучи, мова йде про листя, що проростає і постійно продовжує рости, відмирає і розшарпується на кінцях. Стовбур Вельвічії сягає 1,5м заввишки і майже повністю захований у піску.
Розмноження і розвиток[ред.]
Вельвічія протягом всього свого життя (навіть під час плодоношення) знаходиться у стадії проростання, що у світі рослин є винятком. Вельвічія дводомна рослина і тому для утворення насіння необхідні дві рослини — чоловіча та жіноча. «Квіти» знаходяться у шишках (подібно як у хвойних дерев або саговників), що виходять наче з пазух листів. Жіночі шишки після дозрівання розпадаються і звільняють велику кількість легкого насіння, що переноситься вітром. Вельвічія може доживати до 1000 років і більше.
Систематика[ред.]
Філогенетично вона відноситься до дуже старої групи рослин — гнетові (Gnetopha), близькі родичі хвойних. До гнетових відносяться 3 дуже різних роди рослин: гнетум (Gnetum) — ліаноподібні рослини з великими цільнокрайними листами, ефедра (Ephedra) — чагарники і тільки одна вельвічія.
Вельвічію названо в честь словенського ботаніка Фрідріха Вельвіча (Friedrich Welwitsch), що відкрив її у 1860 році, вона зображена на державному гербі Намібії.
Пристосування до умов життя[ред.]
До екстремальних умов пустелі вельвічія відмінно адаптована. Вона взагалі не залежить від опадів, їй цілком достатньо туманів що приходять з океану.
Рекомендації щодо вирощування[ред.]
Основною причиною невдач у вирошуванні вельвічії є саме надмірне поливання і наступне загнивання рослини. Тому насіння необхідно висаджувати у гравійно-піщаний субстрат (з розміром зерна 2-5 мм), щоб в субстраті не могла затримуватись надлишкова волога, що є єдиним підводним каменем при вирощуванні. Поливати або краще тільки оббризкувати водою, вельвічію потрібно дуже обережно. Насіння після змочування сходить протягом тижня. Рослину можна вирощувати на підвіконні південного вікна. При її вирощуванні необхідно запастися терпінням, так як рослина росте дуже повільно, це справжній динозавр що живе.
Література[ред.]
- Жизнь растений. В 6-ти т. / Гл. ред. Ал. А. Фёдоров. — М.: Просвещение, 1978. — Т. 4. Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения. Под ред. И. В. Грушвицкого и С. Г. Жилина. — С. 299—309. — 447 с. — 300000 экз.
- Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ. (ред. Григорьев Д. и др.) — Könemann, 2006 (русское издание). — С. 935. — ISBN 3-8331-1621-8.
- Bornman C. H. Welwitschia. Paradox of a Parched Paradise (Вельвичия. Парадокс опалённого рая). — C. Struik Publishers, Cape & Johannesburg, 1978. — ISBN 0-86977-097-7.(англ.)
