Велько Кадієвич

Велько Кадієвич
Вељко Кадијевић Veljko Kadijević
Народився	21 листопада 1925(1925-11-21) (87 років) с. Главіна-Доня, поблизу Імотскі, Королівство сербів, хорватів і словенців
Країна	Югославія
Приналежність	Королівство Югославія СФРЮ Союзна Республіка Югославія
Рід військ	Піхота
Роки служби	1943—1992 НВАЮ (1943 – 1945) ЮНА (1945 – 1991) Збройні сили Югославії (1992)
Звання	генерал армії
Командування	комісар бригади, дивізії, командир дивізії, начальник штабу корпусу, заступник командира армії, міністр оборони
Війни/битви	Друга світова війна Хорватська війна

Велько Кадієвич (сербськохорв. Вељко Кадијевић/Veljko Kadijević; нар. 21 листопада 1925 р., с. Главіна-Доня поблизу Імотскі, нині Хорватія) — генерал Югославської Народної Армії. З 1988 по 1992 рік був союзним секретарем народної оборони комуністичної Югославії.

Біографія

Велько Кадієвич народився в селі Главіна поблизу міста Імотскі 21 листопада 1925 р. в сім'ї серба та хорватки. При цьому Кадієвич завжди називав себе югославом. Його батько Мірко Кадієвич воював добровольцем під час громадянської війни в Іспанії і помер в 1936 р.

Після вторгнення військ країн Осі в Югославію на етнічних хорватських територіях у межах цієї країни виникло маріонеткове утворення Німеччини - Незалежна держава Хорватія. У країні почалася громадянська війна і боротьба проти окупантів та їхніх поплічників.

У 1943 р. Кадієвич вступає в КПЮ і приєднується до югославських партизанів. Воював у складі 26-ї далматинської дивізії НВАЮ. Був помічником комісара бригади та дивізії. Після закінчення Другої світової війни Велько Кадієвич продовжив службу в армії Югославії.

Під час служби в ЮНА був комісаром, викладачем Вищої військової академії ЮНА, командиром дивізії, начальником штабу корпусу, заступником командувача армії. Кадієвич закінчив Вищу військову академію ЮНА та військовий коледж командирів і генералів американської армії в 1963 р. У 1988 р. Велько Кадієвич призначається військовим міністром Югославії. Після того, як Союз комуністів Югославії припинив своє існування, Кадієвич став одним із засновників нової партії «Союз комуністів - рух за Югославію». Після розпаду країни і початку воєн на території Югославії пішов з поста міністра оборони СРЮ. Жив у Сербії. Під час війни в Хорватії хорватська влада оголосила Кадієвича в розшук. На думку хорватської влади Кадієвич є воєнним злочинцем і несе відповідальність за злочини югославської армії у початковий період війни в Хорватії . Інтерпол видав ордер на арешт Кадієвича 23 березня 2007 року

Перший обвинувальний висновок щодо Кадієвича було винесено ще в 1992 р. в Беловарі, другий у 2002 р. у Вуковарі та третій у 2006 р. в Осієку. 2001 року міністерство внутрішніх справ Хорватії видало ордер на арешт Кадієвича. В 2001 р. МТКЮ викликав Кадієвича в Гаагу, де той повинен був узяти участь в засіданні суду як свідок. Однак Кадієвич утік в Росію, де в 2005 р. одержав статус біженця ..

13 серпня 2008 року указом президента Росії Дмитра Медведєва Вельку Кадієвичу було надано російське громадянство . Після отримання Кадієвичем російського громадянства, Хорватія направила запит про екстрадицію колишнього генерала. Нині генерал продовжує жити в Росії .

Військовий письменник

Велько Кадієвич опублікував два десятки статей з військової науки та є автором кількох підручників для Академії Генерального штабу і Командно-штабної академії ЮНА. Кадієвич — автор таких книжок:

• «Наша військова наука»
• «Оперативна наука» комбінований вид збройної боротьби »
• «Стратегія ЮНА»
• «Військо без держави. Мій погляд на розвал Югославії »(1993 р., Белград),
• «Контрудар. Мій погляд на розвал Югославії».

Сім'я

В 1949 році Кадієвич одружився, має доньку та внучку. В 1995 р. овдовів.

Нагороди

• Орден за військові заслуги
• Орден Югославського прапора
• Орден Республіки
• Орден Югославської Народної Армії
• Орден Військового прапора
• Орден братерства і єдності
• Орден Партизанської Зірки
• Орден «За заслуги перед народом»