Веліант (тип атомних підводних човнів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ПЧА типу Веліант
Valiant class submarines
49 HMS Warspite entering Gibraltar Feb1970.jpg
ПЧА “Уорспайт”, типу “Веліат”, в протоці Гібралтар, 1970 рік
Під прапором Велика Британія Велика Британія
Спуск на воду 1966-1967 рр (2 човни)
Виведений зі складу флоту 1991-1994 рр
Основні характеристики
Тип корабля Підводні човни атомні багатоцільові (ПЧА)
Класифікація НАТО SSN Valiant
Швидкість (надводна) 20 вузлів (37 км/год)
Швидкість (підводна) 29 вузлів (57 км/год)
Робоча глибина занурення 210 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавания біля 70 діб
Екіпаж 103 особи
Розміри
Водотоннажність надводна 4400 т.
Водотоннажність підводна 4900 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 86,9 м
Ширина корпусу найб. 10,1 м
Середня осадка (по КВЛ) 8,2 м
Силова установка
  • один гребний шестилопасний низькооборотний гвинт,
  • один ядерний реактор Vickers - Rolls-Royce PWR1 потужністю 27500 к.с. (20500 кВт),
  • дві турбіни сумарною потужністю 15000 к. c (11250 kW)
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 6 ТА калібру 533-мм типу «Tigerfish» (32 торпеди Mk8, Mk24 або 64 міни Mk5, Mk6
Ракетне озброєння 6 крилатих ракет UGM-84B «Sub harpoon»
Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі


Веліат (Valiant, Сміливий) — тип ПЧА багатоцільового ВМС Великої Британії. Було побудовано і передано флоту 2 човни. Перший проект британських ПЧА спроектованих і побудованих без допомоги США

Історія[ред.ред. код]

Човни типу «Веліант» засновані на проекті «Дредноут» і спроектовані на початку 1960-их років. У порівнянні з «Дредноут» човни «Веліант» стали довшими на 6 метрів, повна водотоннажність зросло з 4 000 до 4 900 тонн. Зниження шумів човнів при русі на головній енергетичній установці було досягнуто шляхом полірованої обробки поверхні корпусу. Крім реактора нової моделі «Веліант» отримали по одному дизель-електричному генераторі малого ходу. В інших деталях, які не стосувалися енергетичної установки, «Веліант» були ідентичні до «Дредноут». Всього з 1960 по 1967 було побудовано два підводні човни проекту: «Веліант» і «Уорспайт».

Конструкція[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

Базування[ред.ред. код]

Експлуатація[ред.ред. код]

Підводні човни типу «Веліант» використовувалися в роки холодної війни як протичовнові атакуючі субмарини і залишалися на озброєнні Королівського військово-морського флоту Великобританії майже тридцять років, до середини 1990-их років. «Веліант» в 1967 у здійснив рекордний для британського флоту перехід, пройшовши без спливання понад 19 000 кілометрів (12 000 миль) з Сингапура в Великобританію за 29 днів. Обидва човни неодноразово проходили модернізацію, отримавши в результаті однієї з них на озброєння на додаток до торпед крилаті ракети класу «Гарпун». «Уорспайт» в жовтні 1968 року в Баренцевому морі зіткнувся з радянським підводним човном проекту 675 (тип Echo- II). 19 жовтня газета Таймс з метою прикриття опублікувала статтю, яка стверджувала, що британський підводний човен зіткнулася з айсбергом. Проект вважався дуже вдалим, на основі «Веліант» були створені перші британські стратегічні підводні ракетоносці типу «Резолюшен».

Бойове використання[ред.ред. код]

В 1982 році обидва підводні човни брали участь у Фолклендській війні.

Сучасний статус[ред.ред. код]

«Уорспайт» був списаний у 1991 році, «Веліант» виведений зі складу флоту в 1994 році в зв'язку з поломками в системі охолодження реактора. Зображення en: Image: Warspiteconquerorvaliant.jpg

HMS Warspite (ліворуч), HMS Conqueror (в центрі) і HMS Valiant (на задньому плані) на морській верфі в Плімуті, 26 серпня 2006.

Оцінка проекту[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

Назва Завод. № Завод Зображення Закладний Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту
Веліант valiant S 102 Vickers-armstrong 22 січня 1962 3 грудня 1963 18 липня 1966 12 серпня 1994
'Уорспайт warspite S 103 Vickers-armstrong 22 січня 1962 25 вересня 1965 18 квітня 1967 1991

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • А. Е. Тарас Атомный подводный флот 1955—2005. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 216 с. — ISBN 985-13-8436-4
  • All the World’s Fighting Ships 1947—1995 — Conway Maritime Press, 1996. ISBN 1-55750-132-7

Ресурси інтернету[ред.ред. код]