Веліти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення веліта часів Пунічних воєн

Велі́ти (лат. velites) — різновид легкої піхоти у давньоримській армії. Часто використовувалися як застрільники. Назва походить від латинського слова velox — швидкий.

Озброєння і тактика[ред.ред. код]

До реформ Марія і до відмінни майнового цензу римські солдати самі забезпечували себе зброєю і обладунками. Таким чином у веліти набирали найбідніші верстви населення, які могли собі дозволити лише мінімум амуніції. Озброєння велітів складалося з короткого меча гладіуса і кількох метальних дротиків. Захистом їм служили легкі бронзові броні, а іноді бронзовий шолом. В якості щита використовувалися легкі пелти. Легкий захист та озброєння робили їх свого часу найбільш мобільним видом римської піхоти. Через те, що веліти не були пристосовані до ближнього бою, їх не об'єднували в окремі загони, а надавали маніпулам гастатів і принципів, центуріонам, яким вони підкорялися. Загонам тріаріїв велітів не надавали, тому що тріаріїв розміщували далеко позаду передньої лінії. Метою велітів у бою було метання дротиків у супротивника і швидкий відступ за спини добре захищеної піхоти. У деяких джерелах згадуються веліти, що поверх шоломів носили вовчі шкури, для того щоб їхні центуріони могли упізнати їх як своїх солдатів, коли вони відступали назад.

Див. також[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.