Вендзилович Мирон Дем'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вендзилович Мирон Дем'янович
Народження 26 серпня 1919(1919-08-26)
Смерть 8 квітня 1992(1992-04-08) (72 роки)
Поховання Личаківський цвинтар
Країна
(підданство)
 Польська Республіка
 СРСР
Навчання Краківська академія мистецтв і Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Ужгород, Івано-Франківськ
Найважливіші споруди Монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил
Заклад Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Учні Лучинський Остап Петрович
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1972
CMNS: Вендзилович Мирон Дем'янович у Вікісховищі

Вендзило́вич Миро́н Дем'я́нович (26 серпня 1919, Солинка — 8 квітня 1992, Львів) — український архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Солинка (нині село Ліського повіту Підкарпатського воєводства). Навчався в Хирівській гімназії (1931—1938) та Краківській академії мистецтв, закінчив інженерно-будівельний факультет Львівської політехніки (1946—1949).

Працював в Ужгороді в «Облсільпроекті». З 1953 року проживав у Львові. Працював у львівській філії «Діпроміст» (інженер проєкту, згодом головний архітектор). З 1964 року паралельно викладав історію інтер'єру у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. З 1971 року — доцент, пізніше — завідувач, а з 1984 року — професор кафедри проєктування інтер'єрів там само.

У 1964—1971 роках був головою львівської організації Спілки архітекторів України.

Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка з архітектури 1972 року (у складі авторського колективу)[1]. Проживав у Львові на вулиці Квітневій, 14[2]. Помер у Львові, похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі, поле № 60.[3]

Творчість[ред. | ред. код]

Споруди[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Нереалізовані проєкти[ред. | ред. код]

  • Музей-заповідник козацької слави на острові Хортиця (проєкт 1965 року).
  • Пам'ятник Шевченкові у Львові. Співавтор — скульптор Л. Василюк (1989).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 258.
  2. Дорош А. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2008. — № 3—4 (159—160). — С. 29.
  3. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 338. — ISBN 966-8955-00-5.
  4. а б Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 153.
  5. Фото будинків. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 19 січня 2013. 
  6. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 198.
  7. а б Архітектура Львова, 2008, с. 616.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 617.
  9. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 220.
  10. а б Архітектура Львова, 2008, с. 632.
  11. Львова, Фотографії Старого (19 грудня 2016). Коротко про село Деревач і церкву Свв. Володимира та Ольги • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 23 вересня 2023. 
  12. Архітектура Львова, 2008, с. 646.
  13. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 257, 258.
  14. Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 230.
  15. Архітектура Львова, 2008, с. 634.
  16. Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 314.
  17. а б Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 327.
  18. а б Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 340.
  19. Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 341.
  20. Мисько Е. Пам'ять // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 29, 156.
  21. Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 39.

Джерела[ред. | ред. код]