Венґард-2
| Венґард-2 англ. Vanguard 2 |
|
|---|---|
 Венґард-2 |
|
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1959-001A |
| NORAD ID | 00011 |
| Виготівник | Дослідницька лабораторія ВМФ США (Naval Research Laboratory, NRL) |
| Оператор | ВМФ США |
| Тип апарата | орбітальний |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 17 лютого 1959, 16:05:00 UTC |
| Ракета-носій | Венґард |
| Космодром | Мис Канаверал СК 18Ей |
| Технічні параметри | |
| Маса | 10,8 кг |
| Розміри | діаметр 50,8 см |
| Джерела живлення | ртутно-цинкові батареї |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | еліптична |
| Велика піввісь | 8'317,7 км |
| Ексцентриситет | 0,166 |
| Нахил орбіти | 32,88° |
| Період обертання | 125,6 хвилини |
Венґард-2 (англ. Vanguard 2) Авангард — передовий), інша назва Венгард SLV-4 — американський метеорологічний супутник для вивчення хмарного покриву. Перший у світі метеорологічний супутник. Запуск відбувся 17 лютого 1959-го року з мису Канаверал ракетою-носієм Венґард. В польоті супутник обертався з частотою 50 обертів за хвилину для стабілізації. Внаслідок неправильно обраного розташування оптичних телескопів було отримано дуже неякісні дані. Живлення вистачило на 19 діб. Супутник досі перебуває на орбіті, очікувана тривалість майже 300 років.
Опис [ред.]
Супутник був магнієвою кулею діаметром 50,8 см з шістьома штирьовими антенами. Всередині розміщувались два оптичні телескопи з двома фотоелементами. Всередині куля була вкрита позолотою, а ззовні алюмінієвою плівкою з оксидом кремнію достатньої товщини для забезпечення теплового балансу при роботі апаратури.
Радіозв'язок здійснювали: передавач телеметрії потужністю 1 Вт з частотою-носієм 108,03 МГц і радіомаяк потужністю 10 мВт з частотою-носієм 108 МГц, що надсилав безперервний сигнал для відстеження траєкторії. Приймач команд використовувався для вмикання плівкового магнітофона, щоб передавати дані, отримані з оптичних телескопів.
Живлення забезпечували ртутно-цинкові батареї.
Джерела [ред.]
|
|||||||||||
|
||||||||
