Верба плакуча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верба плакуча
Пекінська верба в Стамбулі
Пекінська верба в Стамбулі
Охоронний статус
NE
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієвоцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид: Salix babylonica
Біноміальна назва
Salix babylonica
L. 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Salix babylonica
EOL: 8671935
IPNI: 777133
ITIS logo.jpg ITIS: 22503
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 75706
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Salix babylonica

Верба плакуча (вавилонська верба, пекінська верба; китайська: 垂柳) лат. Salix babylonica — вид листяних дерев роду Верба, що ростуть до 20-25 м заввишки.

Походження[ред.ред. код]

Цей вид верби, природно зростає в сухих районах Північного Китаю, проте тисячоліттями також культивується по всій Азії, нею торгували уздовж Шовкового Шляху до південно-західної Азії та Європи.[1][2]

Хоча прикметник «вавілонська» (babylonica) в назві виду і вказує на походження рослини з Вавилону, проте, рослина походить з Китаю. Вона потрапила в 1700 роках в Західну Азію з Китаю.[3] Одна гілочка, вплетена в корзину з винними ягодами, була надіслана з Азії в Європу. Корзину викинули, а з гілки виросла перша плакуча верба в Європі.[3] Salix babylonica був описаний і названий по науковому Карлом Ліннеєм в 1736 році.[4] Прикметник «вавилонська» в назві утворився від нерозуміння Ліннея.

Опис[ред.ред. код]

Дерево висотою 10-12 (18) м, з великою (діаметром до 8-10 ж), красивою, плакучою кроною, з довгими (до 5-6 м), тонкими, звисаючими до землі, гнучкими, жовтувато-зеленими, голими, блискучими гілками. Особливо довгі, плакучі гілки мають жіночі екземпляри дерева. Бруньки маленькі, дуже гострі, буро-зелені. Листя вузько ланцетні, з верхівкою, витягнутої в довге вістря, до основи звужені, довжиною 9 16 см і шириною 1-2,5 см, по краях дрібнопильчасті. Молоде листя яскраво-зелене, пізніше зверху зелені, слабо блискучі, знизу сизі. Прилистки гострі, від ланцетних до шилоподібний, пилчасті.

Росте швидко, в Південному Криму (Нікітський ботанічний сад) в 10 років досягла висоти 12 м при діаметрах крони 10,5 X12 м та діаметром стовбура 40 см. Добре росте на будьякому не надто сухому грунті, задовільно і на вапняно-глиняному грунті, але найкраще розвивається: на глибокому наносному (алювіальній), достатньо вологому (але не на заболоченному) ґрунті.

Застосування[ред.ред. код]

Вавилонська верба краса новітніх з дерев плакучої форми, служить одним з найкращих прикрас навіть в парках Крайнього Півдня, багатих ефектною субтропічною рослинністю. Найкраще використовувати її у вигляді солітерів і невеликими групами (по 2-3 екземпляра) на березі водоймищ або на великій галявині. При посадці необхідно враховувати ламкість гілок при сильних вітрах і вибирати більш захищене місце.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Китаї вербу вважали символом пам'яті. Перед розлукою друзі приходили на берег річки і, зірвавши по гілці верби, дарували їх один одному на пам'ять[3]
  • Перед дощем на листках з'являються крапельки, які, часом, капають так часто, що під деревами земля стає мокрою. Звідси і пішла назва — «плакуча»[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Flora of China: Salix babylonica
  2. Germplasm Resources Information Network: Salix babylonica
  3. а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  4. Santamour, F.S. & McArdle, A.J. (1988). Cultivars of Salix babylonica and other Weeping Willows. Journal of Arboriculture 14: 180–184
  5. О. М. Нікітюк Зелене диво Землі / Педагогічний пошук Науковий журнал. — № 3(63)/2009. ISSN:2073 — 624X