Верес звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верес
Calluna vulgaris s.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Верес (Calluna)
Salisbury
Вид: Верес звичайний
Біноміальна назва
Calluna vulgaris
(L.) Hull
Синоніми
Егіса vulgaris L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Calluna vulgaris
ITIS logo.jpg ITIS: 23634
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13385
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Calluna vulgaris

Верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hill.) — вічнозелений дуже розгалужений кущик родини вересових (Ericaceae), єдиний вид роду верес (Calluna). Місцево відомий як вереск, вересінь, підбрусничник тощо.

Морфологія[ред.ред. код]

Рослина — дуже розгалужений кущик, 30-60 см заввишки. Стебло тонке, розпростерте, легко вкорінюється, з прямостоячими густими (голими або трохи пухнастими) гілочками.

Листки супротивні, сидячі, густо черепитчасторозміщені в чотири ряди, дрібні (1,5-3 мм завдовжки, 0,4-0,7 мм завширшки), коротко-лінійно-ланцетні, тригранні, тупі на верхівці, при основі стрілоподібні, трохи відхилені, дрібно-залозисто-війчасті, по краю коротко-війчасті.

Квітки правильні, дрібні, пониклі, в однобоких довгих китицях, при основі з чотирма трав'янистими прицвітками. Квітконіжки короткі, відхилені або пониклі, виходять з пазух листків. Оцвітина подвійна, чашечка і віночок лілові, лілово-рожеві, часом білі. Чашечка глибока, чотирироздільна, плівчаста, схожа на віночок, частки її тупуваті. Віночок зрослопелюстковий (2-3 мм завдовжки), коротший за чашечку, дзвоникуватий, чотирироздільний, як і чашечка, лишається при плодах. Тичинок вісім з розширеними нитками, пиляки жовтогарячі, при основі з спрямованими донизу дрібнозубчастими, язичкоподібними придатками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик з головчастою приймочкою, що виступає із чашечки. Плід — чотиригнізда куляста коробочка (1,5 мм у діаметрі), вкрита білими щетинистими волосками, небагатонасінна.

Екологічна характеристика[ред.ред. код]

Росте верес у хвойних і мішаних лісах на порубах, лісосіках, згарищах. Рослина світлолюбна. Цвіте в липні — вересні. Поширена на Поліссі і в Лісостепу. Заготівля можлива в районах поширення.

Практичне використання[ред.ред. код]

Верес звичайний

Медоносна, кормова, лікарська, танідоносна, фарбувальна і декоративна рослина.

Верес дуже добрий осінній медонос, який часто дає продуктивний взяток. Бджоли відвідують верес охоче і беруть багато нектару саме в той період, коли інші високопродуктивні медоноси відцвітають, або вже відцвіли. Взяток з нього сприяє розвиткові розплоду бджіл на зиму. Медопродуктивність його 60-100 кг з 1 га. У теплу малодощову погоду з великих масивів вересу одна бджолосім'я збирає по 8-25 кг меду. Мед з вересу темно-жовтого і червоно-бурого кольору, густий, запашний, трохи терпкуватий. Порівняно з медом з інших рослин він містить більше мінеральних, білкових та інших речовин. у зв'язку з чим при перезимівлі на вересовому меді спостерігається пронос у бджіл. У Латвії бджоли успішно зимують на цьому меді. Відразу ж після підготовки гнізд до зими (кінець серпня — перша половина вересня) кожній сім'ї згодовують 8-10 кг 60-відсоткового цукрового сиропу.

Кормові якості вересу зумовлені наявністю солей кальцію, натрію, калію, фосфору, а також каротину, у зв'язку з чим він дуже корисний для молодняка і лактуючих тварин. За поживністю верес поступається перед луговим і лісовим сіном, але кращий від вівсяної соломи. У 100 кг корму міститься 35 кормових одиниць і до 5 % протеїну.

У маловрожайні на сіно роки верес заготовляють на зиму для годівлі корів і коней. Найбільш поживний верес у фазі цвітіння і дуже корисний навесні, коли мало зелених кормів. Він придатний для приготування трав'яного борошна.

У народній медицині, застосовують траву вересу при лікуванні нирковокам'яної хвороби; ревматизму, при простуді, нервових хворобах, дизентерії, туберкульозі легень, набряканні ніг при серцевих і ниркових захворюваннях, а також безсонні.

У гомеопатії траву вересу — Herba Ericae застосовують при ревматизмі, хворобах сечового міхура. Надземні частини вересу містять таніди (до 7 %). У декоративному садівництві верес рекомендується, для декорування кам'яних гірок, садіння на клумбах, у парках і садах. Декоративний він від ранньої весни до випадання снігу. З молодих пагонів можна добувати жовту фарбу.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Як лікарську сировину гілки вересу збирають у серпні — вересні, зрізуючи їх секаторами, ножицями чи косою. Сушать у тіні або на горищі, розстилаючи на папері або тканині шаром 5-7 см. Зберігають у коробках.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Верес (норв. røsslyng) — національна квітка Норвегії.
  • У Шотландії, у культурі, в якій вереск займає почесне місце, з його листочків видобувають жовтий фарбник для відомої тканини шотландки, з якої шили пледи та кілти — національне вбрання шотландців. Використовувався верес і в виробництві вересового елю — традиційного шотландського міцного пива, перша згадка про яке датується 2 століттям до н. е. Шотландію також називають країною вересового меду, а в древній Шотландії верес був зображенним на гербі одного з кланів.
  • «Вераси» (в перекладі з белоруської — вереси) — популярний в СРСР білоруський гурт.
  • На честь вересу названо дев'ятий місяць в Українській мові - вересень.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979