Веретільниця ламка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Веретінниця ламка)
Перейти до: навігація, пошук
Веретільниця ламка
Веретільниця ламка
Веретільниця ламка
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Веретільницеві (Anguidae)
Рід: Веретільниця (Anguis)
Вид: Веретільниця ламка
Біноміальна назва
Anguis fragilis
Linnaeus, 1758
Поширення веретінниці ламкої
Поширення веретінниці ламкої
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anguis fragilis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anguis fragilis

Веретільниця ламка, або гладун (Anguis fragilis) — представник роду Веретільниця (Anguis) родини Веретільницеві (Anguidae).

Має 2 підвиди.

Опис[ред.ред. код]

Порівняно велика безнога ящірка з змієподібним тілом загальною довжиною до 50 см. Самці трохи менше за самиць. Хвіст короткий, дуже ламкий. Вушний отвір менше або дорівнює ніздрям. Луска тулуба гладенька, розташована у 21-36 поздовжніх рядків.

Молоді веретінниці зверху сріблясто-білого або блідо-кремового кольору з 2 тісно розташованими темними смугами, які тягнуться від розташованої на потилиці трикутної плями. Боки й черево чорного або чорно-бурого забарвлення, причому межа між світлою спинний і темної бічною частиною тіла виражена дуже різко. У дорослих ящірок спинна сторона тулуба поступово темнішає і набуває коричнево-бурого або темно-сірого кольору з характерним бронзовим відливом. Боки й черево, навпаки, світлішають і їх темне забарвлення зберігається зазвичай лише у вигляді 2 бічних смужок, що проходять з боків тіла. Дорослі самці часто одноколірні, з 2 рядками великих блакитних або рідше чорно-бурих плям на спині, особливо чітко виражених в її передній третини.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє широколистяні та мішані ліси, зустрічаючись також на межі лісів, полів і лугів, на лісових галявинах та у садах. У горах піднімається до висоти 2500 м над рівнем моря. Ховається у лісовій підстилці, під впалими стовбурами дерев, у гнилих пнях, під камінням, хмизом, у норах риючих тварин. Має здатність відкидати хвоста при небезпеці (автотомія). Харчується дощовими червами, наземними молюсками, зокрема голими слимаками, багатоніжками, мокрицями, а також комахами та їх личинками.

На зимівлю йде не раніше другої половини вересня, причому збираються іноді по кілька десятків особин разом.

Це яйцеживородна ящірка. Статева зрілість настає на 3 році життя. Вагітність триває близько 3 місяців і молоді веретінниці народжуються у середині липня — серпні. Самка приводить від 5 до 26 дитинчат довжиною 38-50 мм, не враховуючи хвоста. Відомі випадки виживання веретінниці в неволі до 30-35 років.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Широко поширена у Малій Азії, на Кавказі і в північному Ірані, у центральній, західній, південній Європі, Балтії, Білорусі, Україні та Молдові, Росії до лівобережної долини річки Тобол. Зустрічається також в Данії, Норвегії та Швеції.

Підвиди[ред.ред. код]

  • Anguis fragilis fragilis
  • Anguis fragilis colchicus

Джерела[ред.ред. код]

  • http://www.izan.kiev.ua/term_com/herpet.htm
  • Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. К., 1955;
  • Фауна України, т. 7. К., 1959
  • Куйбіда В. В., Гаврись Г. Г., Лопатинська В. В. Зоологія хребетних. Практикум: посібник з навчально-польової практики. - Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена/. — Київ. Міленіум, 2007.-210с.