Верещагін Василь Васильович

Верещагін

Василь Васильович Верещагін (* 26 жовтня 1842, Череповець — †31 березня 1904) — російський художник-баталіст. Брав участь в укладанні альбому «Живописна Україна» (разом з Л. Жемчужниковим, 1862).

Біографія

Василь Васильович Верещагін народився 26 жовтня 1842 року в Череповці (Новгородська губернія) в сім'ї поміщика. Мав трьох братів; усі їх відправили до військово-навчальні заклади. Молодші, Сергій і Олександр, стали професійними військовими; старший, Микола — громадським діячем. Василь у віці дев'яти років поступив в Морський кадетський корпус. Після закінчення цього закладу та короткотривалої служби вийшов у відставку і поступив в петербурзьку академію художеств, де вчився з 1860 по 1863 у А. Т. Маркова, Ф. А. Моллера і А. Е. Бейдемана. Закінчивши Академію, поїхав на Кавказ, де пробув близько року. Потім поїхав в Париж, де вчився і працював під керівництвом Жерома (1864—1865)

У березні 1865 Верещагін повернувся на Кавказ і продовжив писати з натури.

Восени 1865 р. Верещагін відвідав Петербург, а потім знов повернувся до Парижа, щоб продовжити навчання. Зиму 1865—1866 р. він провів, навчаючись в Паризькій академії. Весною 1866 художник повернувся на батьківщину, завершивши своє офіційне навчання.

У 1867 р. Костянтин Кауфман, генерал-губернатор Туркестану і командувач російськими військами в Середній Азії, запрошує художника до себе на службу — той перебуває при генералові в чині прапорщика. У серпні 1867 року Верещагін відправляється в Ташкент і Самарканд. Брав участь в обороні обложеного Самарканду, був поранений і отримав орден Святого Георгія 4-го класу {цитата|В воздаяние за отличие, оказанное во время обороны цитадели г. Самарканда, с 2 по 8 Июня 1868 года.} В кінці 1868 року художник їде до Петербургу, звідти до Парижа, а потім знову повертається в Петербург. У 1869 р. він за сприяння Кауфмана організовує в столиці «туркестанську виставку» своїх робіт. Після закінчення виставки Верещагін знову їде до Туркестану, цього разу через Сибір.

У 1871 р. Верещагін переїздить в Мюнхен і починає працювати над картинами за східними сюжетами. У 1873 р. він влаштував персональну виставку своїх «туркестанських» творів в Кришталевому палаці в Лондоні. Весною 1874 року відбудеться виставка в Петербурзі. Потім він майже два роки живе в Індії, виїжджаючи також в Тибет. Весной 1876 року художник повертається до Парижа.

Дізнавшись весною 1877 року про початок російсько-турецкої війни, він негайно ж відправляється в діючу армію, залишивши в Парижі свою майстерню. Командування зараховує його до складу ад'ютантів головнокомандуючого Дунайською армією з правом вільного пересування у військах, але без казенного утримання. Художник бере участь в деяких битвах. У червні 1877 р. він отримує важке поранення.

У 1882—1883 роках він знову подорожує Індією. У 1884 р. їде в Сирію і Палестину, по чому пише картини на євангельські сюжети.

У 1901 року художник відвідав Філіппінські острови, в 1902 році — США і Кубу, в 1903 — Японію.

Коли почалася Російсько-японська війна, Верещагін поїхав на фронт. Він загинув в битві під Порт-Артуром в результаті вибуху на броненосці «Петропавловськ» 31 березня 1904 року.

Живопис

• 

  Дервіші у святковому вбранні, 1869—1870, Третьяковська галерея

• 

  Апофеоз війни, 1871—1872, Третьяковська галерея

• 

  Про війну, 1873, Третьяковська галерея )

• 

  Придушення індійського повстання англійцями, 1884, ймовірно знищена

• 

  Наполеон на Бородинських висотах, 1897

• «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуші» (1865)
• «Вулиця в селі Ходжагенті» (1868)
• «Колишнє укріплення Кош-Тигермень» (1868)
• «Хід в зиндан (підземна в'язниця) в Самарканді» (1868)
• «В'їзд у місто Катта-Курган» (1868)
• «Після поразки (Переможені)», 1868
• «Руїни театру в Чугучаці» (1869)
• «Киргизькі кибитки на ріці Чу» (1869)
• «Жебраки в Самарканді» (1870)
• «Політики в опіумній крамничці. Ташкент» (1870)
• «Дервіші у святковому вбранні. Ташкент» (1870)
• «Хор дервішів, що просять милостиню. Ташкент» (1870)
• «Варвари» — до неї входять картини "Виглядають» (1873), «Нападають зненацьки» (1871), «Оточили - переслідують…» (1872), «Представляють трофеї» (1872), «Тріумфують» (1872).
• «Двері Тимура (Тамерлана)» (1871-1872)
• «Мавзолей Тадж-Махал в Агрі» (1874-76),
• «Після атаки. Перев'язний пункт під Плевною», 1881
• «Придушення індійського повстання англійцями» (бл. 1884)