Веризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вери́зм (від іт. vero — правдивий) — течія в італійському мистецтві та літературі, виникла наприкінці XIX ст. Веризму притамані риси критичного реалізму та натуралізму, перебільшення ролі фізіологічних чинників.

Найяскравіші представники веризму в музиці — Р.Леонкавалло («Заза», «Життя Латинського кварталу», «Паяци» та ін.), П.Масканьї («Сільська честь», «Маски» та ін.) і особливо Дж. Пуччіні («Богема», «Тоска», «Чіо-Чіо-сан», «Дівчина з Заходу» та ін.) — прагнули показати життя «таким яким волно є», тому серед їх героїв переважають «звичайні» люди — актори, селяни, студенти, поети та інші. Творам веристів властиві підкреслена емоційність, наголос на особистих переживаннях, гострі драматичні ситуації, пристрасна, яскрава мелодійність. Споріднені з веризмом течії існували у музиці Франції (опери А.Брюно на сюжети Е.Золя, «Луїза» Г.Шарпантьє), Німеччини («Долина» Е.д'Альбера) та інших країн.

[ред.] Джерела

• Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. ISBN 966-524-105-2