Верона (уступ)
| Верона (уступ) лат. Verona Rupes | |
|---|---|
 Уступ Верона, тягнеться від центру, праворуч | |
| Висота | орієнтовно: 5-15 км |
| Регіон | супутник Міранда |
|
| |
Уступ Верона (лат. Verona Rupes) — уступ на Міранді, супутнику Урана. Імовірно, найвище відоме урвище Сонячної системи.[1][2] Координати центру — 18,3°S, 12,2°W.[3] Утворює західний бік величезного грабену, що відходить від корони Інвернесс (лат. Inverness Corona) на північ. На півдні з'єднується з уступом Алжир (Argier Rupes), що тягнеться вздовж західного краю цієї корони. З верхнього (західного) боку уступу знаходиться кратерована область Сицилія (Sicilia Regio), а на сході (за грабеном) — аналогічна область Дунсінан (Dunsinane Regio)[4].
Відкриття та найменування[ред. | ред. код]
Verona Rupes був відкритий 1986 року на знімках «Вояджера-2». Під час фотографування північна частина уступу була в тіні й залишилася недослідженою. Інших його знімків станом на 2014 рік не існує — жоден інший космічний апарат ще не досліджував Міранду зблизька.
Цей уступ отримав ім'я італійського міста Верона, де жили Ромео і Джульєтта, згідно з правилом називати деталі поверхні Міранди (окрім кратерів) на честь географічних об'єктів, що фігурують у творах Шекспіра. Міжнародний астрономічний союз затвердив цю назву 1988 року[3].
Опис та інтерпретація[ред. | ред. код]
Оцінки висоти Verona Rupes варіюють у широких межах: від 5[5] до 20[6][1] кілометрів. Якщо правильна друга оцінка, то це найвище відоме урвище Сонячної системи: воно більш ніж у 10 разів вище за стіни Великого каньйону. Це було зафіксовано в Книзі рекордів Гіннеса[1]. Падіння з такої висоти на Міранді зайняло б 12 хвилин[2]. Втім, за результатами детального дослідження, висота Verona Rupes лежить у межах 5–15 км і зменшується до краю відзнятої частини[7].
Ймовірно, цей уступ утворився завдяки розлому зі скидом: на його схилі видно вертикальні сліди, що могли з'явитися при взаємному русі й терті блоків кори[5]. З іншого боку, вони можуть бути наслідком осипання породи[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Natural world: the solar system: highest cliffs. Guinness World Records. Архів оригіналу за 21 травня 2006. Процитовано 16 листопада 2014.
- ↑ а б Verona Rupes: Tallest Known Cliff in the Solar System. Astronomy Picture of the Day. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
- ↑ а б Verona Rupes. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 15 листопада 2014.
- ↑ The southern hemisphere of Miranda (PDF). Atlas of Uranian Satellites. USGS. 1988 (names added in 2013). Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2014. Процитовано 28 травня 2003.
- ↑ а б PIA00044: Miranda high resolution of large fault. JPL, NASA. 29 січня 1996. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 16 листопада 2014.
- ↑ Miranda. USGS. 8 травня 2003. Архів оригіналу за 28 травня 2003. Процитовано 28 травня 2003.
- ↑ а б Stooke, P. J. (March 1991). Geology of the Inter-Corona Regions of Miranda (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, volume 22, page 1341. Bibcode:1991LPI....22.1341S.
Посилання[ред. | ред. код]
- The southern hemisphere of Miranda (PDF). Atlas of Uranian Satellites. USGS. 1988 (names added in 2013). Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2014. Процитовано 28 травня 2003.
- PIA00044: Miranda high resolution of large fault. JPL, NASA. 29 січня 1996. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 16 листопада 2014.
- Verona Rupes: Tallest Known Cliff in the Solar System. Astronomy Picture of the Day. 4 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 16 листопада 2014.