Вертеба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вертеба
Печера Вертеба Вхід.JPG
Вхід до печери
Розташування Україна Україна
Тернопільська область Тернопільська область,
Борщівський район,
на північний захід від с. Більче-Золоте
Довжина 9,021 (за іншими даними — 8,55) км
Рік відкриття 1708
Освітлення до 1 км


Координати: 48°47′20″ пн. ш. 25°52′17″ сх. д. / 48.78889° пн. ш. 25.87139° сх. д. / 48.78889; 25.87139 Верте́ба — гіпсова печера в Україні. Розташована в межах Борщівського району Тернопільської області. Геологічна й археологічна пам'ятка загальнодержавного значення. Розташована на лівому березі річки Серет, за 2 км на північний захід від села Більче-Золоте.

Оголошена об'єктом природного-заповідного фонду розпорядженням РМ УРСР від 2 серпня 1971 № 61-р та Постановою КМ України від 12 жовтня 1992 № 584.

В печері Вертеба діє єдиний в Україні підземний музей трипільської культури.

Назва[ред.ред. код]

Назва печери походить від давньослов'янського «вертеп» — печера, яруга.

Короткий опис[ред.ред. код]

Належить до найбільших печер у Європі, довжина підземних ходів — 9021 м (за іншими даними — 8 550 м[1]).

Серед­ньорічна температура у печері 9—10° при відносній воло­гості 92—100%.

Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі й темні, на склепіннях — карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше — невеликих сталактитів («бочки», аномальної будови сталагміти, «місячне молоко»).

У печері є багато кажанів — особливо в зимовий період. Вони зустрічаються по всій печері, але найбільші популяції — біля входу. Виділяють тут 4 види кажанів, занесених до Червоної книги України.

Печера Вертеба є особливою серед гіпсових печер Поділля. Вона дещо відрізняється від інших своєю геологічною будовою, а також тим, що в ній виявлено величезне багатство археологічних знахідок доби енеоліту (IV–III тис. до н. е.).

Екскурсійний маршрут, прокладений залами та коридорами печери, має довжину 1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеологічний маршрут.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Печеру вперше виявили 1708 року. Записи Більчецького василіанського монастиря свідчать, що поміщик з села Більче-Золоте, граф Потоцький, організував спуск у печеру місцевих мешканців. У 1741 році печеру вивчав генерал-майор польської армії, комендант Камянець-Подільської фортеці Йоган фон Кампенгаузен. Але 1760 року поле, серед якого розташована печера, переорали і про печеру забули. 1822 року вхід випадково віднайшов мешканець села Більче Іван Хмелецький.

Перша задокументована згадка про археологічне обстеження печери — початок XIX ст.

1876 — археологічне обстеження Вертеби зробили А.Кіркор і С.Козібродський.

1890 — прово­дили дослідження Г.Оссовський і Л.Сапега; во­ни виявили сліди перебування давніх людей, крем'яні знаряддя праці, залишки посуду, мідні речі тощо. Початково всі знахідки зберігалися в палаці Л.Сапеги в с. Більче-Золоте, згодом їх вивезли до музеїв Кракова та Відня.

18981907 — археологічні розкопки про­довжив В.Деметрикевич.

У XIX ст. у Вертебі знайшли понад 400 цілих посудин, понад 35 тисяч глиняних і керамічних фрагментів, майже 120 антропоморфних фігурок, 200 знарядь із кісток та рогів, 300 виробів із кісток і каменю. Все це — зразки прадавньої Трипільської культури[2].

Влітку 1914 печеру досліджували Я.Чекановський і Я.Пастернак. Було знайдено речі трипільської культури, посуд лінійно-стрічкової кераміки, нові матеріали енеолітичної доби.

1928 — цінний археологічний і антропологічний матеріал, зокрема трипіль­ської культури, виявив у печері Олег Кандиба-Ольжич.

1956 — розкопки в печері здійснив І.Свєшніков.

19631967 — група тернопільських спелеологів під керівництвом В.Радзієвського виконала топографічну зйомку підземного лабіринту. Від 1991 печеру та прилеглі до неї території в радіусі 30—40 км комплексно обстежує археологічна експедиція Борщівського краєзнавчого музею, під керівництвом Михайла Сохацького.

За кількістю та науковою вартістю знахідок Вертеба не має собі рівних на Поділлі, тому її називали «Наддністрянськими Помпеями». Знай­дені у Вертебі археологічні матеріали зберігаються у музеях Бор­щева, Варшави, Відня, Кракова, Львова, Терно­поля.

В печері виявлено три локальні групи трипільської культури. Для верхнього шару характерна кераміка кошилівецького типу. В нижньому шарі представлена кераміка заліщицької групи. Виявлено також незначну кількість уламків посудин касперівської групи.

Печера Вертеба. Реконструкція стоянки древніх людей

Виробничий інвентар представлений знаряддями, виготовленими з кременю, каменю, кості й металу. Основну масу знарядь праці становлять крем'яні вироби. У печері виявлено кістки тварин, використовувані у виробничих цілях.

Знайдено в печері амулет, вирізаний на кістяній пластині, пов'язаний з культом сонячного бика. Кістяна пластина (10х10 см) імітує голову бика з потужними рогами. Невеликі отвори по кутах означають очі та ніздрі. Отвір у верхній частині призначений для підвішування і ношення амулета. Цей амулет аналогічний до виявленого в 1898 у Вертебі археологом В.Деметрикевичем.

Велику групу знахідок становлять керамічні пряслиця. Характерними для цієї пам'ятки є пряслиця, виготовлені з уламків товстостінних посудин.

Мідні вироби представлені трубчатими бочкоподібними намистинами, мідною сокирою та однією швайкою. Окремі речі й об'єкти матеріальної культури в тій чи іншій мірі відзеркалюють ідеологічні уявлення давніх племен. Це, передусім, антропоморфні та зооморфні глиняні фігурки, різного роду амулети.

Використання[ред.ред. код]

Матеріали археологічних досліджень дозволяють висловити припущення про функціональне призначення печери. Очевидно, що печеру відвідували люди лише в критичних ситуаціях, проте збиралися тут у великій кількості, можливо, цілим поселенням, але на короткий термін.

5 жовтня 2004 в печері створено перший в Україні підземний музей трипільської культури, який є відділом Борщівського обласного краєзнавчого музею.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • М.Сивий, М.Сохацький. Вертеба // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.
  • Радзієвський В. У печерних лабіринтах Тернопільщини. — К., 1967;
  • Свинко Й. Сторінки геологічного минулого рідного краю. — Т., 1991;
  • Літопис Борщівщини: Науково-краєзнавчий збірник. — Борщів, 2000. — Вип. 9.

Посилання[ред.ред. код]