Вертеба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вхід до печери
Печера Вертеба. Реконструкція стоянки древніх людей

Верте́ба — гіпсова печера на Тернопільщині (Україна), розташована неподалік від села Більче-Золоте. Геологічна й археологічна пам'ятка загальнодержавного значення.

Розташована на лівому березі річки Серет за 2 км на північний захід від села Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. Оголошена об'єктом природного-заповідного фонду розпорядженням РМ УРСР від 2 серпня 1971 № 61-р. В печері Вертеба знаходиться єдиний в Україні підземний музей трипільської культури.

Вертеба — одна з найбільших у Європі печер, довжина її підземних ходів — 9021 м.

Назва[ред.ред. код]

Назва печери походить від давньослов'янського «вертеп» — печера, яруга.

Короткий опис[ред.ред. код]

Одна з найбільших у Європі, довжина підземних ходів — 9021 м.

Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі й темні, на склепіннях — карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше — невеликих сталактитів («бочки», аномальної будови сталагміти, «місячне молоко»). Серед­ньорічна т-ра у печері 9-10° при віднос. воло­гості 92-100%.

У XIX ст. тут було знайдено понад 400 цілих посудин, більш як 35 тисяч глиняних і керамічних фрагментів, майже 120 антропоморфних фігурок, 200 знарядь із кісток та рогів, 300 виробів з кісток і каменю. Все це — зразки прадавньої Трипільської культури[1].

Знай­дені у Вертебі археологічні матеріали зберігаються у музеях Бор­щева, Варшави, Відня, Кракова, Львова, Терно­поля. Результати попередніх і сучасних розкопок свід­чать про функціональне призначення печери: ба­гато людей перебувало в ній протягом нетрива­лого часу в критичних ситуаціях, у період зов­нішньої небезпеки.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Вертебу виявили 1708, згодом вхід засипали. 1820 його знову відкрили і проникли в печеру.

Перше археологічне обстеження Вертеби зробили 1876 А. Кіркор і С. Козібродський. 1890 прово­дили дослідження Г. Оссовський і Л. Сапєга; во­ни виявили сліди перебування давніх людей, крем'яні знаряддя праці, залишки посуду, мідні речі тощо.

18981907 — археологічні розкопки про­довжив В. Деметрикевич, влітку 1914 — Я. Чекановський і Я. Пастернак. Було знайдено речі трипільської культури, посуд лінійно-стрічкової кераміки, нові матеріали енеолітичної доби.

Через наукову вартість археологічних знахідок Вербета отримала тоді назву «Наддністрянська Помпея». 1928 цінний археологічний та антропологічний матеріал, зокрема трипіль­ської культури, виявив у печері Олег Кандиба-Ольжич.

1956 розкопки у печері здійснив І. Свєшніков.

19631967 група тернопільських спелеологів під керівництвом В. Радзієвського виконала топографічну зйомку підземного лабіринту.

Від 1995 печеру комплексно обстежує археологічна експедиція Борщівського краєзнавчого музею, під керівництвом Михайла Сохацького.

Використання[ред.ред. код]

Починаючи з 1991 року археологічною експедицією Борщівського краєзнавчого музею здійснюються комплексні дослідження як самої пам’ятки так і прилеглої до неї території в радіусі 30-40 км.

У печері виявлено три локальні групи трипільської культури. Для верхнього шару характерна кераміка кошилівецького типу. В нижньому шарі представлена кераміка заліщицької групи. Виявлено також незначну кількість уламків посудин касперівської групи. Виробничий інвентар представлений знаряддями, виготовленими з кременю, каменю, кості і металу. Основну масу знарядь праці складають крем’яні вироби. У печері виявлено кістки тварин, що використовувались у виробничих цілях. Серед знахідок привертає увагу значна серія з кістки і рогу.

Знайдено в печері амулет, вирізаний на кістяній пластині, пов’язаний з культом сонячного бика. Кістяна пластина (10 х 10 см) імітує голову бика з потужними рогами. Невеликі отвори по кутах означають очі і ніздрі. Отвір у самій верхній частині, призначений для підвішування і ношення амулета. Цей амулет аналогічний до виявленого в 1898 році у печері Вертеба археологом В. Деметрикевичем. Велику групу знахідок складають керамічні пряслиця. Характерними для даної пам’ятки є пряслиця, виготовлені з уламків товстостінних посудин.

Мідні вироби представлені трубчатими бочковидними намистинами, мідною сокирою і одним шилом. Окремі речі і об’єкти матеріальної культури досліджуваної пам’ятки в тій чи іншій мірі відображають ідеологічні уявлення древніх племен. Це, в першу чергу, антропоморфні і зооморфні глиняні фігурки, різного роду амулети.

Матеріали попередніх досліджень, а також сучасні результати дозволяють попередньо висловити припущення про функціональне призначення печери. Очевидно, що печеру відвідували люди лише в критичних ситуаціях, проте збиралися тут у великій кількості, можливо, цілим поселенням, але на короткий термін.

Велика кількість знахідок, а також, враховуючи унікальність природного об’єкту, 5 жовтня 2004 р. в печері „Вертеба” створено перший в Україні підземний музей трипільської культури, який є відділом Борщівського обласного краєзнавчого музею. Відвідувачі мають змогу здійснити мандрівку підземним світом печери, познайомитися з матеріалами оригінальних археологічних розкопок та оглянути діораму з трипільським посудом та кам'яними скульптурами, що відображають сцени життя трипільців в печері. Екскурсійний маршрут прокладений залами та коридорами печери протяжністю 1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеомаршрут.

В лівій частині печери, біля екскурсійного маршруту розміщена „трипільська лежанка” – місце, де древні трипільці, можливо, здійснювали ритуальні обряди, або просто відпочивали. Вона являє собою вимостку з фрагментів мальованої трипільської кераміки обмащену і потім випаленою глиною.

У печері Вертеба є багато летючих мишей. Особливо їх багато в зимовий період. Вони зустрічаються по всій печері, але найбільші популяції – біля входу. Виділяють тут чотири види мишей, які занесені в Червону Книгу України.

Тут же на „Хатках„ під час поглиблення печерних ходів виявлено культурний шар періоду трипільської культури. Відвідувачі мають змогу оглянути фрагменти керамічного посуду і майже цілий великий глечик. Продовжуючи екскурсію правою частиною печери, натрапляємо на ще один археологічний розкоп. На ньому розчищено великі керамічні фрагменти зерновика, залишки вогнища, ріг тура, частина рогу оленя, невелика чашечка і майже ціла миска. Ці знахідки пролежали в печері понад 5 тисяч років.

Центральне місце експозиції музею займає діорама із скульптурами, що розміщена у найбільшому залі печери - "Ім. Леона Сапєги". У глибині південно-західної частини залу розміщено скульптуру давнього трипільця, який виходить з темного ходу і несе невеликий глечик, а в лівій руці тримає факел, яким освічує собі дорогу. У західній частині залу сидить „древній майстер”, який виготовляє кістяну мотику. Важливе значення в діорамі займає мальований трипільський керамічний посуд. Орнамент, нанесений на посуд, аналогічний зразкам розпису на кераміці, знайденій під час розкопок трипільської культури у печері Вертеба. Кераміка представлена двома біноклевидними посудинами, п’ятьма великими зерновиками, чотирма мисками, п’ятьма середніми посудинами.

У невеликому залі „Кают – компанія” під час війни перебував штаб одного їз загонів УПА. Тут же була підпільна друкарня, яка випускала листівки про тогочасні події. За спогадами місцевих жителів, уже після війни тут було знайдено друкарську машинку і генератор. У правій частині печерного району „Хатки” під час Другої світової війни проживали євреї, які переховувались від німців. Тут перебували 65 осіб. З того часу на „Хатках” залишились кам’яні перегородки, які розділяли різні сім’ї євреїв. Замовити екскурсію в печеру-музей Вертеба можна за телефонами: 0-3541-2-16-92, 097-289-16-49, 097-384-09-75.

Джерела[ред.ред. код]

  • М.Сивий, М.Сохацький. Вертеба // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.
  • Радзієвський В. У печерних лабіринтах Тернопільщини. — К., 1967;
  • Свинко Й. Сторінки геологічного минулого рідного краю. — Т., 1991;
  • Літопис Борщівщини: Науково-краєзнавчий збірник. — Борщів, 2000. — Вип. 9.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]