Вертоліт АК1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

АК1-3 «Слава» раніше відомий як ЗА-6 «Санька» — відноситься до класу легких вертольотів, який може бути використаний для рішення широкого кола практичних завдань.[1]

Вертоліт АК1-3 відповідає вимогам Нормольотної придатності гвинтокрилих апаратів нормальної категорії АП-27 і задовольняє міжнародним стандартам за рівнем шуму на місцевості. Вертоліт має Сертифікат типу ТП-0008, виданий Державіаслужбою України 30.06.2006 року.

Маса порожнього вертольота становить 390 кг, що дозволяє транспортувати його на невеликому автопричепі для легкового автомобіля. Одночасно причіп — це мобільна злітно-посадковий майданчик для вертольота.

Гелікоптер АК1-3

Створення[ред.ред. код]

Створене в 1999 році ТОВ «КБ Аерокоптер» (м. Полтава) розробило технічну документацію й створило дослідний зразок двомісного вертольота АК-1 (ЗА-6 «Санька»). Вертоліт призначений для виконання різних видів авіаційних робіт, у тому числі авіапатрулювання ліній електропередач, газо- і нафтопроводів, навчання курсантів, ділових і аматорських польотів. На базі ЗА-6 планується створення трьох- і чотиримісного вертольота, організація серійного виробництва, сертифікації, сервісного обслуговування.

У створенні нової машини брали участь і фахівців з інших організацій і міст: всі аеродинамічні розрахунки тягової системи виконали вчені Харківського інституту льотчиків, міцнісні й ресурсні випробування лопатей проводяться в Харківському аерокосмічному університеті, допомога у виготовленні агрегатів головного редуктора надавалась моторобудівниками із Запоріжжя.

Перший політ[ред.ред. код]

Перший неофіційний підйом вертольота 7 жовтня 2001 року здійснив заслужений льотчик-випробувач СРСР Полуйчик Станіслав Дем'янович. Він же офіційно підняв у повітря ЗА-6 12 жовтня 2001 року.

АК1-3 за кордоном[ред.ред. код]

1 вересня 2009 р. керівник Організації авіаційної і космічної промисловості (ОАКП) Ірану Сейед Джавад ібн Аль-Реза оголосив про підписання угоди з компанією «Полтава гелікоптер» щодо передачі Ірану технології виробництва вертольота, що дасть можливість Ірану збирати його на своєї території[2]

13 листопада 2009 р. компанія Perla Group International оголосила про покупку «КБ Аерокоптер» та намір перенести виробництво гелікоптерів до ОАЕ[3].

Практичні завдання[ред.ред. код]

  • моніторинг територій і об'єктів;
  • ведення розшукових робіт;
  • геологічна розвідка, аерознімання місцевості;
  • навчання техніці пілотування і тренування льотного складу;
  • виконання авіаційно-хімічних робіт;
  • прогулянкові і ділові польоти;
  • авіаційний спорт.

Загальна характеристика вертольота АК1-3[ред.ред. код]

Одногвинтова схема вертольота[ред.ред. код]

Вертоліт АК1-3 виконаний за одногвинтовою схемою з кермовим гвинтом, складається з полозкового шасі, трубчастої рами, силової підлоги, на який установлюється кабіна, виготовлена з композиційних матеріалів, силової установки, головного редуктора, тягової системи й підкісної хвостової балки з редуктором, кермовим гвинтом та оперенням.

Кабіна вертольота[ред.ред. код]

Кабіна вертольота забезпечує вільне розміщення двох членів екіпажа. Ширина кабіни на рівні плечей становить 1200 мм (у вертольота R.22 — 1055 мм). Велика площа скла забезпечує екіпажу гарний огляд у всіх напрямках. Сидіння льотчиків мають можливість регулювання на землі, обладнані поясними й плечовими ременями безпеки.

Пілотажне-навігаційне обладнання[ред.ред. код]

Пілотажне-навігаційне обладнання вертольота дозволяє виконувати польоти в простих метеорологічних умовах удень за правилами візуальних польотів. За бажанням замовника на вертоліт може бути встановлена система бортової навігації GPS. Система бортової реєстрації параметрів польоту перебуває в стадії розробки.

Гвинти[ред.ред. код]

Тяговий гвинт трилопатевий із пружним кріпленням лопатей. Лопаті виконані з композиційних матеріалів, мають по радіусу нелінійну крутку й змінну відносну товщину профілю.

Кермовий гвинт дволопатевий з одним загальним горизонтальним шарніром. Лопаті кермового гвинта виготовлені з композиційних матеріалів.

Двигун[ред.ред. код]

На вертольоті встановлена силова установка на базі поршневого двигуна рідинного охолодження EJ-25 «Subaru», що працює на автомобільному бензині з октановим числом 95 та ЕБУ двигуна Январь-5.1. Державіаслужба директивою льотної придатності ДЛП-0882-13 встановила можливість використання двигуна Subaru EJ-25 на вертольотах АК1-3 не більше 500 годин від початку експлуатації[4]. Крутний момент від двигуна через пасову передачу з обгінною муфтою передається на приводний вал головного редуктора.

Система керування[ред.ред. код]

Система керування механічна. Проводка керування в каналах загального й циклічного кроку жорстка, у шляховому каналі — змішана. Вертоліт оснащений системою обігріву й вентиляції кабіни з обдувом скла, що дозволяє комфортно виконувати польоти в зимових умовах.

Аварії та катастрофи[ред.ред. код]

25.06.2013 о 07:17 при виконанні навчально-тренувального польоту по колу в районі а/д Кременчук (Велика Кохнівка) на вертольоті АК1-3 UR-HAU, що експлуатувався Кременчуцьким льотним коледжем Національного авіаційного університету, між 2-м та 3-м розворотом, сталася відмова двигуна, в зв'язку з чим екіпаж виконав вимушену посадку за межами аеродрому. На борту ПС знаходилось двоє людей — інструктор та курсант. Вертоліт зруйнувався, обидва члени екіпажу отримали травми та були доставлені в лікарню[5].


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]