Верхньобаканський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Верхньобаканський
рос. Верхнебаканский
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Краснодарський край
Муніципальний район Новоросійськ
Поселення Міський округ
Код ЗКАТУ: 03 420 806 1
Код ЗКТМО: 03720000126
Основні дані
Час заснування 1862
Населення 6773[1]
Поштовий індекс 353970−353971
Телефонний код +7 8617
Географічні координати: 44°50′29″ пн. ш. 37°39′43″ сх. д. / 44.841388888916775° пн. ш. 37.66194444447177858° сх. д. / 44.841388888916775; 37.66194444447177858Координати: 44°50′29″ пн. ш. 37°39′43″ сх. д. / 44.841388888916775° пн. ш. 37.66194444447177858° сх. д. / 44.841388888916775; 37.66194444447177858
Водойма Баканка
Вебсторінка verhnebakansky.ucoz.ru
Мапа
Верхньобаканський (Росія)
Верхньобаканський
Верхньобаканський

Мапа


CMNS: Верхньобаканський у Вікісховищі

селище міського типу Верхньобаканський

Верхньобаканський (Верхнебаканський, рос. Верхнебаканский) — селище (раніше селище міського типу), підпорядковане адміністрації міста Новоросійська Краснодарського краю. Центр сільського округу.

Населення — 6,7 тис. мешканців (2002).

Розташоване на 15 км на північний захід від центру Новоросійська у верхів'ї річки Баканка (басейн Кубані), у гірсько-лісовій зоні. Залізнична станція Тоннельна (див. Новоросійські тунелі).

Промисловість[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Станиця Верхньо-Баканська (Верхньобаканська) заснована у 1862 році[2], входила у Таманський відділ Кубанської області. 14 травня 1930 року станиця перетворена в робітниче селище Верхньобаканський В 1939-1953 роках селище був центром Верхньобаканський району. З 2005 року Верхньобаканський - сільське поселення, центр Верхнебаканського сільського округу.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шаблон:Итоги переписи 2010
  2. Азаренкова А.С., Бондарь И.Ю., Вертышева Н.С. Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793-1985 гг.). — Краснодар : Краснодарское книжное издательство, 1986. — С. 244. — 395 с.