Верхньодніпровськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верхньодніпровськ
Coat of Arms of Verkhnodniprovsk.svg Verkhnodniprovsk fl.png
Герб Верхньодніпровська Прапор Верхньодніпровська
Верхньодніпровськ
Верхньодніпровськ на мапі України
Верхньодніпровськ на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район/міськрада Верхньодніпровський район
Рада Верхньодніпровська міська рада
Код КОАТУУ 1221010100
Засноване 1779
Статус міста з 1806 року
Населення 16 971 (01.01.2011)[1]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 10,0 км²[1]
Густота населення 1668 осіб/км²
Поштові індекси 51600—51605
Телефонний код +380-5658
Координати 48°38′33″ пн. ш. 34°20′25″ сх. д. / 48.64250° пн. ш. 34.34028° сх. д. / 48.64250; 34.34028Координати: 48°38′33″ пн. ш. 34°20′25″ сх. д. / 48.64250° пн. ш. 34.34028° сх. д. / 48.64250; 34.34028
Висота над рівнем моря 131 м
Водойма р. Дніпро, р. Самоткань
День міста вересень щороку
Відстань
Найближча залізнична станція Верхньодніпровськ
До станції 12 км
До обл./респ. центру
 - фізична 57 км
 - залізницею 70 км
 - автошляхами 66,5 км
До Києва
 - фізична 336 км
 - автошляхами 381 км
Міська влада
Адреса м. Верхньодніпровськ, вул. Дніпровська, 88, тел. 3-10-05
Веб-сторінка Верхньодніпровська міська рада
Міський голова Калініченко Леонід Вікторович

Верхньодніпро́вськ — місто районного значення на півночі Дніпропетровської області, центр Верхньодніпровського району. Населення за переписом 2001 року складало 16 680 чоловік. На 1 січня 2014 року — 16 760 чоловік.

Географія[ред.ред. код]

На в'їзді в місто

Верхньодніпровськ розташований на Придніпровській височині, на правому березі Дніпродзержинського водосховища при впадінні річки Самоткань у Дніпро.

Береги Дніпра в цьому місці досить високі та пориті ярами і балками, через це в місті існують значні перепади висот, від 60 до 158 метрів над рівнем моря.

До міста примикають села Пушкарівка, Підлужжя і Тарасівка. Через місто проходять автомобільні дороги Н08 і Т 0437.

Кількість опадів на рік — 416–455 мм. Пересічна температура січня становить −6,2 °C, а липня — +21,2 °C.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник льотчикам 10-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії

У 1640–1655 роках на цій території був укріплений маєток польського дозорця, згодом наприкінці 17 століття виник козацький зимівник. Після ліквідації Запорізької Січі ці землі по річці Самоткані стали власністю князя Григорія Потьомкіна. У 1779 році він на місці колишнього зимівника заснував слободу Григорівку, саме цей рік узято за офіційну дату заснування міста. За даними перепису 1782 року у Григорівці проживало 415 жителів.

У 1785 році слободу передано до казенного відомства, названо Новогригорівкою та призначено для поселення відставних сімейних та осілих солдатів.

5 червня 1806 слободу віднесено до розряду повітових міст Катеринославської губернії і названо Верхньодніпровськом.

До 19 століття основним заняттям мешканців було землеробство і скотарство. Згодом стали розвиватися ремесла і торгівля. З'явилися підприємства з обробки шкіри, салотопні підприємства, лісопильний завод.

У 1858 році населення міста становило 2568 жителів, з них 1160 — державні селяни, 1219 — міщани, 38 — дворяни, 35 — духовенство, 55 — різночинці. З підприємств у 1860 році працювали цегельний завод, тютюнова фабрика, водяний млин, лісопильня. Місто мало 4 вулиці. Центральна вулиця, де були розміщені повітові установи, ринок і крамниці мала назву Катеринославська. Будівлі в основному будувались із дерева, з 422 будинків — лише один кам'яний.

Після реформи 1861 року в Росії розвиток міста пожвавився. На 1899 рік у Верхньодніпровську було 29 підприємств (серед яких спиртоочисний завод, 2 парові млини, парова лісопильня), а також 442 ремісничих заклади. Щорічно проводились 4 ярмарки. Кількість населення за даними перепису 1897 року — 6700 жителів.

Січень 1899 року — почав працювати Верхньодніпровський металургійний завод, на якому була невелика доменна піч і чавуноливарний цех. Проте вже у жовтні 1899 року через економічну кризу роботу доменної печі було зупинено.

ХХ століття[ред.ред. код]

Напередодні Першої світової війни у Верхньодніпровську проживало вже 12640 жителів. Налічувалось 10 невеликих підприємств та 368 ремісничих заклади. Вулиці міста освітлювались гасовими ліхтарями.

У 1911 році збудовано земську лікарню на 50 місць, де працювало 4 лікарі.

На 1913 рік у місті працювали 3 початкові загальноосвітні училища, жіноча та чоловіча гімназії, а також дві бібліотеки.

У центрі міста

Під час революційних подій 19171919 рр. місто неодноразово переходило з рук в руки. В березні 1917 року створено міський комітет громадських організацій, який підтримував Тимчасовий уряд. З листопада 1917 року боротьба за владу в місті точилась між прихильниками УНР та більшовиками. В січні 1918 року проголошено радянську владу.

У квітні 1918 року окуповане німецько-австрійськими військами, починають формуватися органи влади Гетьманату. Після залишення міста німецькими військами у грудні 1918 року влада знову перейшла до рук більшовиків, згодом на короткий час місто зайняли війська Директорії УНР, в лютому 1919 року знову радянські. В середині травня під час антибільшовицького повстання на декілька днів місто зайняли війська отамана Григор'єва. В серпні місто здобули війська генерала Денікіна.

31 грудня 1919 року — здобуття Верхньодніпровська радянськими військами, остаточне встановлення радянської влади.

1923 року після запровадження нового адміністративного поділу УРСР стає центром новоутвореного Верхньодніпровського району Катеринославської губернії, з 1932 року входить до складу Дніпропетровської області.

Протягом 1930-х років в умовах індустріалізації починає зростати промисловість Верхньодніпровська. Спиртоочисний завод перетворено на дослідний завод комплексної переробки сільськогосподарських відходів (гідролізний завод). Розширено чавуноливарний завод ім. 1 Травня та лісозавод, на березі Дніпра почали видобувати граніт.

Напередодні Другої світової війни в місті діяли районна лікарня, поліклініка, санаторій, будинок відпочинку. Працювало багато навчальних закладів: 2 середні, 2 семирічні та 2 початкові школи, сільськогосподарський технікум, школа медичних сестер, школа комбайнерів, навчальний комбінат з підготовки механізаторів. Заклади культури в місті на той час: будинок культури, літній кінотеатр, бібліотека, радіовузол.

21 серпня 1941 року Верхньодніпровськ окупований німецькими військами. Звільнений радянськими військами від нацистської окупації після запеклих боїв в околицях міста 22 жовтня 1943 року. За час окупації німецькими військами було завдано значних збитків промисловості міста, 327 жителів було розстріляно, 3864 вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Протягом наступних 5 років відбувалась відбудова міста. В 1944 році відновив роботу чавуноливарний завод ім. 1-го Травня. Відбудовані були електростанція, млин, міський водопровід, каналізація.

У 19501960 роках Верхньодніпровськ продовжував зростати як промислове містечко. Було збудовано машинобудівний завод, організовано автопарк. З підприємств харчової промисловості діяли: хлібозавод, молокозавод, млин, олійниця.

З 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року мав статус міста обласного підпорядкування.

Населення міста у 1967 році становило — 11,9 тис. жителів.

Інфраструктура Верхньодніпровська у 1967 році:

побут — промисловий і районний побутові комбінати обслуговування населення, 42 магазини, готель «Чайка» на березі Дніпродзержинського водосховища.
лікарня, кістково-туберкульозний санаторій, будинок відпочинку.
6 середніх шкіл, школа-інтернат, Верхньодніпровський сільськогосподарський технікум, музична школа.
кінотеатр «Дніпро», 8 бібліотек, будинок культури, стадіон. З 1930 року видається газета «Придніпровський комунар».

У 1979 році місто нагороджене орденом «Знак Пошани».

1983 рік — творчій групі із семи чоловік надано звання лауреатів Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за забудову та впорядкування центру Верхньодніпровська.

Населення[ред.ред. код]

Станом на 2011 рік населення міста становить 16,7 тис. жителів. Від 1988 року, коли переписом зафіксовано найвищу за історію існування міста кількість населення — 23,9 тис. жителів, населення Вехньодніпровська зменшилось на 30%.

Промисловість[ред.ред. код]

Машинобудівний завод

У Верхньодніпровську діють наступні підприємства:

Освітні заклади[ред.ред. код]

Верхньодніпровський коледж ДДАУ

Вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації:

Найвідоміший освітній заклад міста — Верхньодніпровський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету. Створений у 1924 році як Верхньодніпровський сільськогосподарський технікум плодоовочівництва. Має два факультети економічний та юридичний.

Верхньодніпровське професійно-технічне училище № 80. Створене у 1980 році на базі спеціального виправного трудового закладу, готує перукарів, водіїв, трактористів.

Також у місті є 5 дитячих садочків, 4 середніх загальноосвітніх школи, вечірня школа для працюючої молоді, музична школа, спецшкола-інтернат, дитячий будинок-інтернат, ДЮСШ.

Санаторій «Славутич»

Медицина[ред.ред. код]

На березі Дніпродзержинського водосховища розташований спеціалізований кардіологічний Санаторій «Славутич» ім. Б. В. Пашковського.

Також у Верхньодніпровську діє районна лікарня.

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходить автошлях національного значення Н08, а також автошлях регіонального значення Т 0415 Верхньодніпровськ—Вільногірськ.

Придніпровська залізниця через місто не проходить. Станція Верхньодніпровськ розташована за 12 км від міста у смт. Новомиколаївка.

Культура, ЗМІ[ред.ред. код]

У мережу культурних закладів міста входять районний будинок культури, палац дитячої та юнацької творчості, центральна районна бібліотека та міський музей.

В місті видається районна газета «Придніпровський комунар». Місцевого радіомовлення і телебачення немає.

Колишня будівля повітових земських зборів

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Будинок по вул. Дніпровській, 26. Споруджений наприкінці 1874 року, був осередком Верхньодніпровських повітових земських зборів, тут вирішувались різноманітні питання: прокладання залізниці, відкриття народних училищ, обрання мирових суддів і губернаторських гласних тощо.

Ця будівля, виконана з елементами готики, розпорядженням районної державної адміністрації у 1995 р. віднесена до пам'яток архітектури місцевого значення. Сьогодні у ній розташовується районний відділ освіти.

Персоналії[ред.ред. код]

Меморіальна дошка сотнику Армії УНР Никифору Авраменку

У Верхньодніпровську бували Олександр Пушкін (1820) і Тарас Шевченко (1843).

У Верхньодніпровську народилися:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 246 с. ISBN 966-8201-26-4
  3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 277 с. ISBN 966-8201-26-4

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. С. — 172–187

Посилання[ред.ред. код]