Верхньонімецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
верхньонімецька
Hochdeutsch
Поширена в: Швейцарія Швейцарія, Німеччина Німеччина, Австрія Австрія, Ліхтенштейн Ліхтенштейн, Франція Франція, Італія Італія, Венесуела Венесуела
Писемність: латиниця
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Германська гілка
Західнонімецька група
Офіційний статус
Коди мови

Верхньонімецька мова (нім. Hochdeutsche Sprache, Hochdeutsch) — різновид німецької мови, група німецьких діалектів, які виділилися в результаті другого зрушення приголосних звуків. До верхньонімецької мови відносяться південнонімецькі і средньонімецькі діалекти.

Історія німецької мови часто асоціюється з історією верхньонімецької мови. Необхідно пам'ятати, що існує також нижньонімецька мова. Виділяють періоди історії німецької мові: давньоверхньонімецький (7501050), средньоверхньонімецький (10501350), ранньоверхньонімецький (13501650) і нововерхньонімецький1650).

Література[ред.ред. код]

  • Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. Tafeln und Texte. Mit Mundartkarten. Deutscher Taschenbuchverlag, München 1978, ISBN 3-423-03025-9. (нім.)