Верховенство права

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мозаїка, що представляє судові та законодавчі аспекти закону. Жінка на троні тримає меч, щоб покарати винних та пальмову гілку щоб нагородити достойних. Слава (ореол) оточує її голову, і егіда з Мінервою означає броню праведності й мудрості.[1]

Верховенство права — це правова максима, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом. Верховенство права різко контрастує з ідеєю, що лідер може бути вище закону, що було особливістю римського права, нацистського права, та деяких інших правових систем. Український вчений О.М.Костенко, виходячи з принципу соціального натуралізму, розглядає принцип "верховенства права" як принцип "верховенства законів природного права", заперечуючи таким чином позитивістський підхід, згідно з яким визнається верховенство законів, сформульованих відповідно до волі і свідомості людей. Роль волі і свідомості має зводитися лише до відкриття і законодавчого закріплення законів природного права. Самостійного значення принцип верховенства права набуває, коли ми розрізняємо закон і право; поза лоном доктрини природного права цей принцип існувати не може (А.С. Довгерт)[2]. Розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі, обмежувати свободу та рівність осіб [3]. Коротко співвідношення понять "право" та "закон" можна виразити через співвідношення відповідно змісту й форми.

Фраза використовується з 17 століття, хоча сама концепція значно старша. Наприклад, грецький філософ Арістотель сказав: «Закон повинен правити».[4]

Можна виділити дві основні концепції верховенства закону: формальне або «тонке» та суттєве або «товсте» визначення верховенства закону. Формальне визначення верховенства закону не робить судження про "справедливість" самого закону, а визначає конкретні процедурні атрибути які повинна мати правова система, щоб бути у відповідності з принципом верховенства права. Суттєві концепції верховенства права виходять за межі цього і включають деякі суттєві права, які, як стверджують ці концепції, грунтуються або виходять з самого верховенства закону.

В Україні принцип верховенства права закріплений у ч. 1 ст. 8 Конституції.

Конституційний Суд України з приводу принципу верховенства права зазначає наступне: "Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства." (абзац 2 п. 4.1. Рішення КСУ від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання)).

Див. також [ред.]

Посилання [ред.]

  1. Cole, John et al. The Library of Congress, page 113 (W. W. Norton & Company 1997)
  2. Довгерт А.С. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права. http://univer.km.ua/visnyk/1289.pdf
  3. С. Андрощук. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації (http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2008)
  4. Аристотель, Політика 3,16


Уряд Це незавершена стаття про урядування.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.