Верхівцеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верхівцеве
Verkhivtseve coat.svg
Герб
Верхівцеве
Верхівцеве на карті Верхньодніпровського району
Верхівцеве на карті Верхньодніпровського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Район/міськрада Верхньодніпровський район
Рада Верхівцевська міська рада
Код КОАТУУ 1221010300
Засноване 1884
Статус міста з 1956 року
Населення 10 086 (01.01.2011)[1]
Площа 14 км²
Густота населення 720 осіб/км²
Поштові індекси 51660-51662
Телефонний код +380-5658
Координати 48°29′07″ пн. ш. 34°15′14″ сх. д. / 48.48528° пн. ш. 34.25389° сх. д. / 48.48528; 34.25389Координати: 48°29′07″ пн. ш. 34°15′14″ сх. д. / 48.48528° пн. ш. 34.25389° сх. д. / 48.48528; 34.25389
Висота над рівнем моря 165 м
Водойма Мокра Сура
Назва мешканців верховчанин, верховчанка, верховчани
День міста 2 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Верхівцеве
До обл./респ. центру
 - фізична 59 км
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 73 км
До Києва
 - фізична 344 км
 - залізницею 461 км
 - автошляхами 407 км
Міська влада
Адреса м. Верхівцеве, вул. Леніна, 75, 91-1-18
Міський голова Залужний Василь Федорович

Верхі́вцеве — місто районного підпорядкування Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, значний залізничний вузол.

Розташування[ред.ред. код]

Верхівцеве розташоване у південно-східній частині району, на відстані близько 70 км на захід від обласного центру, неподалік межі з Криничанським районом. Поблизу міста знаходяться витоки річки Мокра Сура.

Історія[ред.ред. код]

На території сучасного міста виявлено поселення і могильник бронзової доби, а також курганні поховання. Про це зокрема свідчить велика колекція «кам'яних баб», зібраних видатним краєзнавцем Олександром Полем. Більшість цих пам'яток XI–XIII століть перенесена до Дніпропетровського історичного музею.

1884 року утворене робітниче селище при станції Любомирівка під час будівництва залізниці Донбас-Кривбас, нині Придніпровська залізниця. Назва походить від розташованого неподалік села Любомирівка. В грудні 1888 року після спорудження Саксаганської колії (Любомирівка—Колачевське) стала залізничним вузлом. Сучасну назву станції надано 1 січня 1904 на честь першого начальника Катерининської залізниці, талановитого інженера Олександра Апполоновича Верховцева.

На початку XX століття у зв'язку із розвитком в регіоні металургійної промисловості, станція Верхівцеве значно розширюється, збільшується і населення селища.

Під час революційних подій 19171919 рр. у Верхівцевому неодноразово змінювалась влада. В січні 1918 року було проголошено радянську владу, проте вже 1 квітня селище окуповане німецько-австрійськими військами. Після залишення міста німецькими військами у грудні 1918 року влада знову перейшла до рук більшовиків. В середині травня під час антибільшовицького повстання на декілька днів місто зайняли війська отамана Григор'єва. Жорстокі бої біля Верхівцевого велися у липні 1919 року між Червоною Армією та військами генерала Денікіна. Наприкінці грудня селище остаточно захопили радянські війська та встановили радянську владу.

За адміністративним поділом УРСР 1923 року Верхівцеве входило до складу Катеринославської округи (з 1926 року Дніпропетрівська округа). В результаті адміністративної реформи 1937 року до селище входить до складу Верхньодніпровського району, також до нього приєднано сусіднє село Козинка.

Протягом 19201930-тих років розвиток селища Верхівцеве тісно пов'язаний із залізничною станцією. На станції за цей період було збудовано сортувальну гірку, контрору рудорозподілелектростанцію, локомотивне і вагонне депо. В селищі було створено машинно-тракторну станцію, яка обслуговувала навколишні колгоспи.

Населення селища перед початком Другої світової війни становило 10 тис. жителів. Окупація Верхівцевого німецькими військами почалася 12 серпня 1941 року, 23 жовтня 1943 року звільнене. За роки війни селищу та залізничній станції завдано значних руйнувань.

30 жовтня 1956 року рішенням Дніпропетровського облвиконкому надано статус міста районного підпорядкування. Чисельність населення зростала з 9,1 тис. осіб у 1939 р. до 11,7 тис. осіб у 1959 р. і до 14,4 тис. жителів у 1967 році.

XXI століття[ред.ред. код]

За даними 2000 року чисельність населення — 10 300 мешканців.

Господарство, транспорт[ред.ред. код]

В місті розташовано кілька підрозділів Придніпровської залізниці — рейко-зварювальний потяг, центр механізації колійних робіт, дистанція колії, вагонне депо.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

В місті працюють:

Вокзал станції Верхівцеве

Архітектура[ред.ред. код]

Будівля залізничного вокзалу (архітектор — Горленський Ігнатій Платонович), колишній будинок начальника станції (пізніше — Клуб залізничників, зараз — центр відпочинку «Юніт»).

Персоналії[ред.ред. код]

З містом пов'язане ім'я Олександра Поля — видатного українського дослідника-археолога, першовідкривача криворізького родовища залізніх руд, який народився у родовому маєтку у сусідньому селі Малоолександрівка.

В місті народилися:

В місті довгий час проживав, працював та похований Кудреватов Андрій Іванович — воїн, Герой Радянського Союзу.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.