Верьовка Григорій Гурійович

Верьовка Григорій Гурійович
Народився	25 грудня 1895(18951225) Березна,  Чернігівська область
Помер	21 жовтня 1964 Київ
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Відомий	композитор і хоровий диригент
Партія	КПРС
Нагороди
Сторінка в інтернеті	[veryovka.kiev.ua Офіційна сторінка]

Григо́рій Гу́рійович Верьо́вка (25 грудня 1895, Березна — †21 жовтня 1964, Київ) — український композитор і хоровий диригент, педагог.

Біографічні дані

Народився в українській родині в козацькому містечку Березному на Чернігівщині. 1916 закінчив Чернігівську духовну семінарію. 1918—1921 навчався в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка по класу композиції у Болеслава Яворського, диригування — в Олександра Орлова. 1933 закінчив інститут екстерном.

Під час українсько-російської війни 1919 працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.

1923—1927 працює в музично-драматичному інституті, від 1931 — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 — професор консерваторії. Серед випускників Г. Верьовки - відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов.

1941—1945 — науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР, перебуває у примусовій евакуації в азійській частині СРСР.

1943 організував Український державний народний хор, 1943—1964 був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 хору надано ім'я Григорія Верьовки.

1943—1952 — голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України).

Надгробок Григорія Верьовки на Байковому кладовищі

Поховано на Байковому кладовищі (надгробок роботи скульптора Еліуса Фрідмана).

Творча діяльність

Верьовка як композитор працював переважно в царині хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: «Ой, як стало зелено», «Ой чого ти земле, молодіти стала» і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня «І шумить, і гуде». Також віддав належне ідеологічному дискурсу, створивши пропагандистські пісні, зокрема «Клятва», пісні, що оспівують каторжну працю на будівельних об'єктах ГУЛАГ СРСР: «Дівчата з Донбасу», «Пісня про Волго-Дон», «Шахтарочка».

Серед творів великої форми кантата «Ми ковалі своєї долі» на слова поета Павла Тичини.

Верьовка створив також обробки пісень російських повстанців-комуністів: «Вперед, народе, йди», «Карманьйола» та інші, а також обробки українських народних пісень: «І шумить, і гуде», «Ой чого ти, земле, молодіти стала».

Народний хор рік від року вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, хор співав українські пісні, старанно уникаючи російського репертуару.

Відзнаки та нагороди

Меморіальна дошка Григорію Верьовці в приміщенні Київської консерваторії.

• 1948 — Верьовку за тривалу концертну діяльність відзначено Сталінською премією.
• 1960 — став народним артистом УРСР.
• 1967 — на батьківшині композитора у смт. Березні споруджено пам'ятник — бюст із оргскла на чотирикутному постаменті (вис. 2,4 м), що спирається па залізобетонний стилобат. Скульптор О. О. Мельничук, арх. В. Онащенко. Встановлений у сквері між вул. Радянською і вул. Товстухи.
• 1968 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (разом з Анатолієм Авдієвським).
• Нагороджено орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.
• 1974 — іменем Григорія Верьовки була названа вулиця в м. Чернігів (Деснянський район, на території кол. с. Бобровиці).
• 1983 — на фасаді будинку колишньої Чернігівської духовної семінарії, де в 1910-16 навчався Григорій Верьовка, було встановлено мармурову меморіальну дошку.
• 2011 — іменем Григорія Верьовки названа одна з вулиць Києва.

Див. також

• Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Г. Верьовки

Література

• Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1978. — С. 201.
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 110.
• Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 71.

Посилання

• Біографія
• Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки