Верьовка Григорій Гурійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Верьовка Григорій Гурійович
Верьовка.jpg
Народився 25 грудня 1895(18951225)
Березна, Чернігівська область Чернігівська область
Помер 21 жовтня 1964
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Відомий композитор і хоровий диригент
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1968
Сторінка в інтернеті [veryovka.kiev.ua Офіційна сторінка]

Григо́рій Гу́рійович Верьо́вка (25 грудня 1895, Березна — †21 жовтня 1964, Київ) — український композитор і хоровий диригент, педагог.

Зміст

[ред.] Біографічні дані

Народився в українській родині в козацькому містечку Березному на Чернігівщині. 1916 закінчив Чернігівську духовну семінарію. 19181921 навчався в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка по класу композиції у Болеслава Яворського, диригування — в Олександра Орлова. 1933 закінчив інститут екстерном.

Під час українсько-російської війни 1919 працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.

19231927 працює в музично-драматичному інституті, від 1931 — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 — професор консерваторії. Серед випускників Г. Верьовки - відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов.

19411945 — науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР, перебуває у примусовій евакуації в азійській частині СРСР.

1943 організував Український державний народний хор, 1943—1964 був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 хору надано ім'я Григорія Верьовки.

19431952 — голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України).

Надгробок Григорія Верьовки на Байковому кладовищі

Поховано на Байковому кладовищі (надгробок роботи скульптора Еліуса Фрідмана).

[ред.] Творча діяльність

Верьовка як композитор працював переважно в царині хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: «Ой, як стало зелено», «Ой чого ти земле, молодіти стала» і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня «І шумить, і гуде». Також віддав належне ідеологічному дискурсу, створивши пропагандистські пісні, зокрема «Клятва», пісні, що оспівують каторжну працю на будівельних об'єктах ГУЛАГ СРСР: «Дівчата з Донбасу», «Пісня про Волго-Дон», «Шахтарочка».

Серед творів великої форми кантата «Ми ковалі своєї долі» на слова поета Павла Тичини.

Верьовка створив також обробки пісень російських повстанців-комуністів: «Вперед, народе, йди», «Карманьйола» та інші, а також обробки українських народних пісень: «І шумить, і гуде», «Ой чого ти, земле, молодіти стала».

Народний хор рік від року вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, хор співав українські пісні, старанно уникаючи російського репертуару.

[ред.] Відзнаки та нагороди

Меморіальна дошка Григорію Верьовці в приміщенні Київської консерваторії.

[ред.] Див. також

[ред.] Література

  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1978. — С. 201.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 110.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 71.

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами