Весна, літо, осінь, зима... і знову весна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Весна, літо, осінь, зима... і знову весна
봄, 여름, 가을, 겨울 그리고 봄
Bom yeoreum gaeul gyeoul geurigo bom
SpringSummerFall.jpg
Жанр драма
Режисер Кім Кі Дук
Продюсер Карл Баумґартнер
Сюнґ Дже Лі
Сценарист Кім Кі Дук
У головних
ролях
О Йон Су
Кім Йон Мін
Кім Кі Дук
Со Дже Ґьон
Ха Йо Джін
Кім Джон Хо Кім
Кім Джун Йон
Чі Де Хан
Чхве Мін
Пак Чіа
Сон Мін Йон
Оператор Пек Тон Хьон
Композитор Пак Чіун
Кінокомпанія Korea Pictures, LJ Film, Pandora Filmproduktion, Cineclick Asia
Дистриб'ютор  Cineclick Asia
Тривалість  103 хв
Мова  корейська
Країна  Південна Корея Південна Корея, Німеччина Німеччина
Рік  2003
Дата виходу  19 вересня 2003
IMDb ID 0374546
Касові збори  $9 524 745

«Весна, літо, осінь, зима... і знову весна» (кор. 봄, 여름, 가을, 겨울 그리고 봄, англ. Spring, Summer, Fall, Winter... and Spring) — художній фільм корейського режисера Кім Кі Дука. Це історія про життя монаха, яке розвивається на тлі зміни пір року.

Сюжет[ред.ред. код]

Фільм умовно поділено на декілька частин, кожна з яких знаходить відповідник у часовому вимірі. Відтак це — весна, літо, осінь, зима і знову таки весна. У кожній із частин режисер розповідає нам про буддійського монаха-цілителя та його вихованця, життя яких проходить на пагоді посеред озера.

Весна[ред.ред. код]

Шестирічний учень прив'язав по камінчику до рибки, змії та жаби і сміявся, дивлячись на те, як важко їм рухатися. Майстер спостерігав за цим. І вночі вчитель прив'язав величезного каменюку до самого хлопчика — поноси, відчуй, як то буває! Коли хлопець попросив зняти камінь, бо йому дуже важко, майстер сказав йому, що зніме камінь тоді, коли той знайде всіх тварин, до яких хлопець прив'язав камінчик і не звільнить їх. "А якщо хтось із трьох — рибки, змії чи жаби — помре, будеш камінь на серці носити все життя." Хлопець знайшов першою рибку — вона була мертва. Він її поховав. Другою знайшов жабку — вона була там, де він її лишив учора, жива. Хлопець звільнив її. Потім він знайшов труп змії. Весна закінчується тим, що хлопець плаче над трупом змії.

Літо[ред.ред. код]

Учню вже двадцять років. До пагоди мати приводить свою хвору доньку в надії, що її вилікують. Дівчина живе із монахом та його учнем. Молодик закохався у дівчину і піддався потягу тіла. Вони кохалися потайки від монах, дівчина вже була повністю здорова — лікування майстра її врятувало. Коли монах дізнався про них, він зазначив учню "пристрасть веде до жаги володіння, а володіння веде до вбивства". відправив дівчину додому, так як вона повністю здорова. Учень утік до міста від вчителя до коханої, забравши із собою статую будди з пагоди.

Осінь[ред.ред. код]

Багато років по тому підстаркуватий монах повернувся додому із закупівлі, і побачив у газеті, в яку була завернута їжа, статтю про те, що 30-річний чоловік вбив свою дружину і переховується від влади. Це був його учень. Через декілька днів учень повертається до пагоді зі статуєю Будди, яку він забрав, і монах допомагає йому віднайти внутрішню рівновагу та спокій. Згодом на пагоду приїжджають детективи, які заарештовують учня, який смиренно приймає справедливе покарання за свій вчинок. Коли вони їдуть майстер, який вже доживав свій вік, спалює себе у човні на озері, лишивши по центру пагоди новий комплект такого самого вбрання, яке носив він.

Зима[ред.ред. код]

Чоловік у віці приходить на замерзле озеро та оселяється на пагоді, налагоджує побут. Вдягає одяг майстра, який той лишив, викопує з криги його рештки — лише зуби, які він потім закутує у червону тканину та вставляє у скульптуру Будди, що він вибив із криги. Скульптуру він ставить під водоспад. Згодом на пагоду приходить жінка з маленькою дитиною. Її обличчя повністю замотане хусткою, обличчя її так і не покажуть. Вночі вони лишає дитину у монастирі та тікає, але провалюється під кригу. Вранці монах знайшов її та дістав з води, щоб подивитися на її обличчя.
Прив'язавши до себе величезну каменюку та несучи в руках статую, монах здіймається на гору, спокутуючи цим те, що він у дитинстві зробив з тваринками. Статую він лишив на вершині гори.

І знову весна[ред.ред. код]

Цикл знову розпочався, новий монах живе у пагоді з усиновленим хлопцем. Хлопчина перевертає черепаху та стукає по панциру, перевіряючи, наскільки він міцний, що перегукується із прив'язуванням камінців до тварин його майстром.

Стиль[ред.ред. код]

Характерно для власного стилю, Кім Кі Дук вдається до пошуків та досліджень. Як завжди, він вивчає людські емоції. Цього разу — це здатність людини до реінкарнації, пошуку себе у світі. Для відображення цього на екрані, режисерові не потрібні зайві діалоги чи то декорації. Тлом для розвитку подій стає природа з її неминучою циклічністю, а діалоги персонажів зводяться до мінімуму. І знову таки в творчості Кім Кі Дука виникає образ Природи, яка грає таку ж вагому роль як і решта персонажів.

Критика[ред.ред. код]

Фільм тепло зустріли критики. Кінокритик Роджер Еберт навіть включив стрічку до свого списку «великого» кіно. «Найгарніший фільм Кім Кі Дука», — зазначив російський кінокритик Юрій Ґладільщіков.

Для показу стрічки у Великій Британії та Данії деякі епізоди було вирізано у зв'язку із жорстоким поводженням з тваринами.

Нагороди і номінації[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]