Вестмінстерське абатство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 51°29′58″ пн. ш. 0°07′39″ зх. д. / 51.49944° пн. ш. 0.12750° зх. д. / 51.49944; -0.12750

Вестмінстерський палац, Вестмінстерське абатство, Церква Святої Маргаритиa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Західний фасад абатства
Країна Flag of the United Kingdom.svg
Тип культурна пам'ятка
Критерії I, II, IV
Ідентифікатор 426
Регіонb

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1987
11-та сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Собор Святого Петра у Вестмінстері, який майже завжди називають Вестмінстерське абатство — готична церква у Вестмінстері, (Лондон), на захід від Вестмінстерського палацу. Будувався з перервами з 1245 по 1745. Мав статус кафедри з 1546–1556. Сьогодні знаходиться у виключній власності британської монархії. Традиційне місце коронації монархів Великобританії і захоронень монархів Англії.

Історія[ред.ред. код]

За давнім переказом храм був заснований у 616 році на місці, де звичайному рибалці з'явилося видіння Святого Петра. У 960-х чи на початку 970святий Дунстан, за сприяння короля Едгара, заснував тут осередок бенедиктинських монахів.

Кам'яне абатство було вибудоване близько 10451050 королем Едвардом Сповідником. Храм освятили 28 грудня 1065 року, лише за тиждень до смерті короля. Коронація наступника, Гарольда II, стала останньою перед норманською навалою. Пізніше у 1245 році собор відбудував Генрі III.

Єдиним оригінальним зображенням у романському стилі, що збереглося в Абатстві, є гобелен Байє.

Гобелен Байє

Щедрі пожертви сприяли розвитку общини монахів, що налічувала вже 80 осіб. Абатство, у безпосередній близькості до Королівського палацу у Вестмінстері та місця засідань британського уряду, у 12 ст. стало впливовою силою та залишалось такою кілька віків поспіль. Настоятеля абатства часто запрошували на королівські служби і він по праву займав своє місце у Палаті лордів. Власністю бенедиктинців стають маєтності за сотні миль від Вестмінстеру. А у самому Вестмінстері абат будує будинки та магазини, потрохи захоплюючи територію святині.

Абатство стало місцем проведення коронацій норманських королів, та жодного монарха не ховали тут, доки Генрі ІІІ не відбудував собор як храм на честь Едварда Сповідника та власне, достойне монарха, місце поховання, у англо-франко готичному стилі з найвищим готичним нефом в Англії. Робота продовжувалась між 12451517 і в основному була завершена архітектором Генрі Йевелем за короля Ричарда II.

Генрі VII додав до храму капличку Благословенної Діви Марії у 1503 році, нині відомішу як Каплиця Генрі VII.

У 1535 прибутки Абатства склали £2400-2800, за заможністю воно поступалось лише Гластонберійському абатству. Вже 1539 Генрі VII вирішує взяти Вестмінстерське абатство під свій прямий контроль та надає йому статус катедри у 1540, одночасно видає грамоту про створення єпархії у Венстмінстері. Проте катедральним Вестмінстерський собор залишався лише до 1550 року. У цей час навіть народилось прислів'я: «robbing Peter to pay Pau» — коли кошти Абатства Св. Петра перекочували до скарбниці Собору Св. Павла.


Абатство повернули бенедиктинцям за часів королеви Марії, католички, та за королеви Єлизавети у 1559 році монахи знову зазнали гонінь. У 1579 Єлизавета поновила абатство у статусі церкви, що була відповідальною виключно перед британським монархом, а не єпископом, і перетворила на Колегіальну церкву Св. Петра, що мала додаткові, спеціально випивані канони, очолювати таку церкву мав декан. Так, останній абат став першим деканом.

Впродовж бурхливих 40-х років XVII ст. собор зазнав страшного нищення від пуританських іконоборців. Врятували Абатство його давні тісні зв'язки з урядом.

Всесвітньо відомі дві західні вежі абатства були збудовані між 1722 та 1745 архітектором Ніколасом Хоуксмуром з портландського каменя. Сьогодні вони є взірцем архітектури готичного Відродження. Подальша перебудова та реконструкція проводилась у XIX ст. під керівництвом Сера Джорджа Гілберта Скотта.

До XIX ст. Вестмінстер був третім науковим осередком в Англії, після Оксфорда та Кембріджа. Саме тут ще у 1611 переклали першу третину Біблії короля Якова зі Старого Завіту та останню другу половину Нового Завіту. У ХХ ст. Нова Англійська Біблія також була складена у Вестмінстерському абатстві.

Посилання[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №426
англ.рос.