Весільна сукня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна весільна сукня

Весільна сукня — вбрання, яке одягає наречена під час весільної церемонії. Колір, фасон, оздоблення та роль у церемонії весільної сукні сильно варіюється в залежності від релігії та країни, до якої належить наречена.

Європа[ред.ред. код]

У Середні віки та епоху Відродження весільна сукня зазвичай була урочистих кольорів: червоного, зеленого, золотого. У Скандинавії був популярним чорний колір[1]. Оскільки наречена на весільній церемонії представляла не лише себе, а в першу чергу свою родину, її вбрання мало віддзеркалювати найкращі риси її роду, його багатство та статус. Весільну сукню шили з найдорожчих тканин найблагородніших кольорів та оздоблювали хутром.

Біла весільна сукня стає досить розповсюдженою в епоху стилю ампір (кінець XVIII — початок XIX століть), але лише одним з багатьох можливих варіантів: блакитних, рожевих, лимонних, кремових. Подією, яка зумовила шалену популярність саме білої весільної сукні спочатку в Англії, а потім у всьому світі, стало вінчання британської королеви Вікторії і принца Альберта, де наречена була вбрана саме у цей колір[2][3].

Фасони ж весільних суконь змінювалися разом з модою. У 1860-1870-х роках вони були з криноліном, у 1890-ті з турнюром, в епоху модерн обтічних форм і здебільшого геометричних форм в епоху ар-деко. Поверненню моди на довгу весільну сукню з криноліном, яка є найпопулярнішою сьогодні, світ завдячує Крістіану Діору і стилю нью-лук.

Азія[ред.ред. код]

Весільні сукні в Китаї, Індії та В'єтнамі зазвичай червоного кольору, який символізує удачу і процвітання. Водночас, останнім часом завдяки впливу західної культури збільшилася кількість білих весільних суконь у цих країнах.

Індійські весільні сарі традиційно шиють з червоного шовку, рясно вишитого золотом та бісером. Рідше використовують весільні сарі інших яскравих кольорів: золотого, рожевого, помаранчевого, жовтого[4]. Також в Індії існує тенденція використовувати дві сукні під час весілля: одну для релігійної церемонії і другу для бенкету.

В Японії наречені також можуть змінювати три і більше весільних суконь за церемонію. Найпопулярнішим варіантом японської весільної сукні є біле кімоно.

Індонезійське і малайське весільне вбрання розписується батіком і має назву кебая.

Американські індіанці[ред.ред. код]

Весільна сукня апачів

Корінні народи Америки мають різні традиції весільних обрядів і різні весільні сукні.

Наречена народу хопі традиційно має вдягати вбрання, зіткане її майбутнім чоловіком і його другом. Весільне вбрання хопі складається з широкого пояса, двох білих суконь, білого халата з червоними смугами по верху і по низу, білих леггінсів з оленячої шкіри і мокасин, стрічки для волосся.

Наречена народу пуебло вдягає на весілля бавовняний одяг, який пов'язується над правим плечем та підтримується поясом на талії.

Згідно з традиціями делаверів наречена має бути вдягнена у спідницю до колін з оленячої шкіри і намисто з мушель вампум, яке надівається на лоба. Також намисто вдягається на тіло вище пояса. Якщо весілля відбувається влітку, то наречена має бути оголеною вище пояса. Взимку вона має бути в леггінсах зі шкіри оленя, мокасинах і робі з пір'я індички. Обличчя нареченої фарбують у білий, червоний і жовтий кольори.

Племена Північної Каліфорнії (кламати, модоки, юроки) використовують весільне вбрання символічних кольорів: білого (схід), синього (південь), жовтогарячого (захід), чорного (північ). Наречені також мають вдягати прикраси з бірюзи і срібла, а також срібний пояс, які мають захистити молодят від злих духів.

Мусульманські країни[ред.ред. код]

Африка[ред.ред. код]

У Чорній Африці весільний одяг характеризується, перш за все, великою кількістю прикрас, строкатістю барв і орнаментів. В деяких областях Африки для традиційного весільного вбрання нареченої необов'язкова верхня частина костюма, але її груди прикрашають кілька рядів різноколірного намиста.

Австралія та Океанія[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

Гуцульська весільна сукня
Феклістов. Приготування нареченої до вінця (1848)

Українське народне весільне вбрання зазвичай було схожим на звичайний повсякденний костюм, тільки більш яскравий та святковий, з більшою кількістю прикрас, вишивки тощо. Крім того, весільний одяг містив деякі елементи, нехарактерні для звичайного одягу. Важливою частиною весільного вбрання був головний убір — вже не дівочий, а жіночий.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]