Ветулонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Загальний вигляд Ветулонії

Ветулонія (італ. Vetulonia) — італійське містечко у муніципалітеті Кастільйоне-делла-Пеская в регіоні Тоскана, провінція Гроссето, у давнину — самостійне місто-держава. Розташоване на відстані[1] близько 165 км на північний захід від Рима.

Історія[ред.ред. код]

Перше поселення на місці Ветулонії виникло у IX ст. до н. е. Його мешканцями були представники культури «вілланова».

Циклопічні мури у Ветулонії

З приходом етрусків поселення було отечене укріпленнями і набуло рис справжнього міста, яке нові господарі іменували Ветлуна. Ветлуна була самостійною державою, розквіт якої припадає на VIIIVI ст. до н. е. Цим часом датовані циклопічні мури (Mura dell'Arce) у центрі міста та величезні некрополі на його околицях. Найбільший некрополь Ветлуни має назву Пьєтрера і відомий стовпоподібними фігурами «дедалічного» стилю. Місто славилося своїми ювелірами. Відомі були також міцеві гарячі джерела (Aquae Vetuloniae).

Найшанованішим божеством у Ветлуні був бог моря Нетунс, зображення якого карбували на місцевих монетах. Місто мало власний флот. Ветлуна підтримувала зв'язки із Сардінією і Паданською долиною, а римляни саме звідси запозичили інсигнії магістратівлікторські різки, фасції і курульне крісло[2]. Діонісій Галікарнаський повідомляє, що союзниками Ветлуни були й чимало латинських міст[3].

З першої половини III ст. до н. е. Ветлуна — під владою римлян, які називали місто на свій лад Ветулонією. З часом сільська округа Ветулонії була занедбана, поширювалася малярія і місто занепало. У середні віки навколишня місцевість кілька разів змінювала своїх господарів і врешті опинилася під владою родини Буріано — тож з часом і поселення почали іменувати Колонна ді Буріано. У 1323 р. містечко увійшло до складу комуни Масса Маріттіма, у 1332 р. — було захоплене Сієною.

Назву «Ветулонія» місту повернули королівським декретом у 1887 році.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. Сілій Італік. Пуніка, VIII, 485ff
  3. Діонісій Галікарнаський, III, 52