Вечірня казка з Дідом Панасом
| Вечірня казка з Дідом Панасом | |
|---|---|
| Вечірня казка з Дідом Панасом | |
| Тип | телепередача і радіопрограмаd |
| Телеканал(и) | УТ-1 |
| Ведучий | Петро Вескляров |
| Режисер | Олена Сторожук |
| Країна-виробник |
 УРСР |
| Місце зйомок | Київ |
| Мова оригіналу | українська |
| Перший показ | 1962 — 1986 |
| Посилання | |
Вечірня казка з Дідом Панасом (після 1971 року йшла під назвою «На добраніч, діти» на УТ-1) — радіопередача, а згодом і телепередача.[1]
Ім'я актора, який читав дітям казки на ніч, на початку створення радіопрограми, на жаль, невідоме. Але відомо, що той чоловік уже був у віці, отож йому стали шукати підміну. Її знайшли в особі Петра Юхимовича Весклярова.[2] Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас, спочатку — на підміні, а з 1962 року й цілковито замінив свого попередника. На кастингу було близько 200 осіб, проте Петро Юхимович Вескляров був відібраний з-поміж інших кандидатів.
Наприкінці шістдесятих, коли в оселях українців з'являються перші телевізори, Діда Панаса вирішили перенести на екран. Режисером програми була телережисер Олена Сторожук.[3]
Програму Вескляров вів аж до 1984 року. Незмінними атрибутами програми була сорочка-вишиванка та україномовні казки (їх тексти Вескляров часто писав сам), що нерідко потрапляли «під роздачу» в часи боротьби з націоналізмом. У сімдесяті роки навіть було кілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса кимось іншим. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран.
Також виходили передачі, які проводили: тьотя Катя (Катерина Лозовенко) з лялькою Катрусею, Анатолій Васянюк (з 1986 — Васянович) з «Мультфільмом на замовлення», та Надія Батуріна з Буратіно (російськомовна передача). У суботу та неділю просто показували мультфільм. Заставка теж змінювалася. З 1981 року була анімаційна заставка, де казкові герої переходили один в одного, кінцевою піснею була «Тепле сонечко сідає…» у виконанні Віталія Білоножка.
Цікавинки[ред. | ред. код]
 | Цей розділ містить ненормативну лексику. Його вміст може здатися деяким читачам образливим чи непристойним. |
- Вескляров не знав російської мови. "Свого часу я розмовляв із тими тальнівчанами, котрі були знайомі з Петром Юхимовичем. Люди пригадували, що він любив носити вишиванку, завжди розмовляв тільки українською мовою, нерідко жартував: «Я російську не можу вивчити», — зазначає його земляк Валентин Гордєєв. «Те, що Дід Панас не знав російської, завадило йому стати знаменитим поза межами України, — додає видавець і шанувальник актора Дмитро Капранов. — Хоча для цього він мав усі необхідні дані — був дуже фактурний: височезний, міцний. Він був ідеальним підпільником для радянських фільмів, а тоді такі типажі були дуже затребувані. „Але по-руському“ не говорив, тож у фільмах його переозвучував інший актор»[4].
- Набула широкого розповсюдження міська легенда, за якою Вескляров у прямому ефірі сказав відомий тепер вираз «Отака хуйня, малята». Вираз став крилатим і його часто можна почути в сучасній українській мові[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Vechirnia kazka z Didom Panasom, процитовано 21 серпня 2019
- ↑ Петр Вескляров. КиноПоиск (рос.). Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Спогади. Петро Вескляров (укр.), архів оригіналу за 1 березня 2022, процитовано 21 серпня 2019
- ↑ «Російської не можу вивчити»: життя казкаря діда Панаса — про те, що залишилося поза ефіром, архів оригіналу за 4 лютого 2020, процитовано 13 травня 2020
- ↑ 1984: Дідусь Панас розповідає казочку про їжачка. Без «х..ні», архів оригіналу за 7 серпня 2020, процитовано 13 травня 2020
Посилання[ред. | ред. код]
- «Вечірня казка» з дідом Панасом (youtube. com)
- Аудіоказки Діда Панаса [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.] // повне зібрання від проекту «Дерево Казок»