Взяття на проході

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Взяття́ на прохо́ді (або бите поле, фр. en passant — "на проході") — шаховий термін, який означає особливий хід пішаком у партії, коли пішак одного гравця забирає пішака суперника на сусідній (по горизонталі) клітинці.

Взяття на проході можливе в ситуації, коли пішак перемістився з початкового положення на два поля вперед та став на сусідню клітину з пішаком суперника. При цьому пішака, який взяв пішака суперника на проході, ставлять на 1 клітинку за збитим пішаком. Взяття на проході можливе лише наступним ходом, і якщо гравець одразу не використав своє право взяти пішак на проході, то надалі взяття цього пішака на проході неможливе.[1]

Правило відоме з XV століття. Воно було введене приблизно в той же час, коли й право ходити пішаком зі стартової позиції одразу на 2 поля вперед.

Взяття на проході — одна з головних тем в області ретроградного аналізу.

Взяття на проході є складовою теми Валадао таск.

У шаховій композиції допускається на першому ході рішення взяття пішака на проході, якщо можна довести, що попереднім ходом саме цей пішак рухався на два поля. У цьому випадку не має існувати жодної доказової партії, яка закінчується  іншим ходом.

У 1930 р. журнал  «Швальбе» провів  тематичний конкурс із розробки механізму «взяття на проході». [2] 

Приклади[ред. | ред. код]

О. Галицький, 1894


abcdefgh
8
b5 чорний пішак
d5 білий пішак
c4 чорний пішак
g4 білий король
h4 білий кінь
c3 білий пішак
f3 білий слон
h3 білий пішак
b2 білий пішак
f2 чорний пішак
g2 чорний пішак
h2 чорний пішак
f1 білий кінь
h1 чорний король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат у 4 ходи.

В композиції складаючи задачі, проблемісти намагаються обійтися без пішаків. Справа в тому, що в задачах кожна фігура повинна діяти максимально активно, а пішака через його малорухомість і слабкість важко використати у всіх варіантах. Але хід пішака, пов'язаний зі взяттям на проході, веде інколи до нестандартних ідей та ситуацій. Діаграма О. Галицький, 1894р.

Після вступу 1. b4! виникає таких два варіанти:

1. ...Крg1 2. Cg2 h1Ф 3. Кf3+ Кр:g2 4. Кe3Х

1. ...сb 2. Се4! Крg1 3. Kf3+ Кр:f1 4. Сd3Х.

В. Мельниченко, 1972 р.
abcdefgh
8
e8 чорний кінь
f8 чорна тура
g8 білий слон
f7 чорний пішак
g5 білий пішак
d4 білий пішак
e4 чорний пішак
g4 чорний пішак
b3 білий пішак
c3 чорний пішак
d3 чорний король
e3 чорний пішак
a2 білий ферзь
c2 білий кінь
f2 білий пішак
a1 біла тура
e1 білий король
f1 чорний кінь
h1 білий кінь
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат в 3 ходи.

Одні й ті ж чорні пішаки (b5 i с4) в першому варіанті не повинні мати змоги рухатися (щоб після 2. С : g2 чорні були зобов'язані блокувати поле h1), а в другому вони не можуть бути нерухомими![3]

На діаграмі В. Мельниченко, 1972 р. варіанти з взяттям пішаків на проході (тричі!) дотепно доповнені рокіровкою білих:

1. f4! (із загрозою Кb4+ Кр : d4 3. Фа7Х),

1. ... gf 2. 0-0-0! Кре2 Фа6X,

1. ... ef 2. Сh7+ f5 3. gf Х (на проході!).[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Н.И. Журавлев (1986). Шаг за шагом (рос.). Москва: Физкультура и спорт. с. 13 – 14. 
  2. Н.П. Зелепукин (1982). Словарь шахматной композиции (рос.). Київ: Здоров'я. с. 28. 
  3. а б М.І. Нагнибіда (1991). Парадокси в шахових задачах (укр.). Київ: Здоров'я. с. 67 – 68. ISBN 5-311-00247-6. 

Література[ред. | ред. код]

  • Шахи: Енциклопедичний словник. - Москва: Радянська енциклопедія, 1990. - С. 60
  • Н.И. Журавлев. Шаг за шагом. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 290 с.
  • Н.П. Зелепукин. Словарь шахматной композиции. - К.: Здоров'я, 1982 . - 208 с.
  • М.І. Нагнибіда. Парадокси в шахових задачах. К.: Здоров'я, 1991. - 168 с. - ISBN 5-311-00247-6