Взяття під варту

Взяття під варту (попереднє ув'язнення, арешт) — запобіжний захід, який полягає в позбавленні волі особи на час дізнання, досудового слідства, провадження справи в суді першої інстанції (зокрема, в перервах між судовими засіданнями), звернення вироку до виконання після його постановки (а так само на час апеляційного розгляду справи).

Застосування

Взяття під варту застосовується в справах про злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; крім того, в справах про злочини, за які передбачено покарання у виді штрафу понад 51 000 ₴ (якщо підозрюваний/обвинувачений/підсудний не виконав покладених на нього обов'язків або не сплатив заставу); в справах про злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк менше трьох років (якщо підозрюваний/обвинувачений/підсудний не виконав покладених на нього обов'язків, ухилявся від органів досудового слідства/дізнання/суду, перешкоджав встановленню істини по справі або не виконав покладених на нього обов'язків або продовжував злочинну діяльність). За винятком випадків, коли підозрюваний/обвинувачений/підсудний ухиляється від органів досудового слідства/дізнання/суду, перешкоджає встановленню істини по справі або продовжує злочинну діяльність, взяття під варту не застосовується до нього, якщо він підозрюється/обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років і раніше не судимий.

Мета

Цей запобіжний захід є найсуворішим і встановлюється лише в разі, якщо більш м'які запобіжні заходи будуть неефективними для здійснення ними своєї мети (попередити ухилення підозрюваного чи обвинуваченого та вчинення ним нових злочинів).

Підстави для застосування

Винести постанову чи ухвалу про застосування даного запобіжного заходу вправі лише суд або суддя. Постанова про застосування попереднього ув'язнення виконується органом, який подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу. Один примірник постанови чи ухвали надсилається разом із заарештованим у місце попереднього ув'язнення.

Строки тримання під вартою

Тримання під вартою не повинно тривати більше двох місяців. Але в разі, коли у цей строк закінчити досудове слідство неможливо, а підстав для зміни запобіжного заходу немає, термін арешту може бути продовжений максимально до 18 місяців:

• до чотирьох місяців — за поданням, погодженим із прокурором, прокурором чи судом, що виніс постанову про застосування запобіжного заходу; подається не пізніше п'яти діб до закінчення строку тримання;
• до дев'яти місяців — за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором АР Крим, області, міст Києва та Севастополя та прирівняних до них прокурорів, суддею апеляційного суду, самим прокурором у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини; подається не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання;
• до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, суддею Верховного Суду України, самим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини; подається не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання
  

В кожному з цих випадків, якщо термін минув, а справа не закінчена, прокурор має право направити справу до суду у частині доведеного обвинувачення.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо йому передувало затримання — з моменту затримання. Строки тримання під вартою закінчуються в день надходження справи до суду; у разі повернення справи з суду на додаткове слідство перебіг строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора. Після цього обвинувачений не може перебувати під вартою більше двох місяців, а подовження цього терміну здійснюється з урахуванням перебування під вартою до суду.
Матеріали закінченої кримінальної справи мають бути пред'явлені обвинуваченому під вартою за місяць до дня його виходу відповідно до постанови. Якщо були пред'явлені пізніше, після сплину місяця обвинувачений негайно звільнюється з-під варти, зберігаючи за собою право на ознайомлення з матеріалами справи. Якщо місяця недостатньо, строк арешту може бути подовжений; подання надсилається до суду не пізніше п'яти діб до закінчення граничного строку тримання під вартою.

В разі закінчення терміну тримання під вартою та відсутності постанови про подовження цього терміну обвинувачений негайно звільняється з-під варти.

Тримання

Заарештовані тримаються у слідчих ізоляторах, військовослужбовці — на гауптвахтах; у виняткових випадках — в ізоляторах тимчасового тримання. Забезпечення порядку тримання в цих установах покладається на адміністрацію цих установ.

Особи, щодо яких обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню, фотографуванню; речі, які є при них, передачі та посилки на їх ім'я підлягають огляду, а листи — перегляду. Заарештованим забороняється мати при собі цінні речі та гроші. Основними вимогами до режиму тримання осіб під вартою є нагляд за ними та роздільне тримання.

Взятих під варту осіб тримають у загальних чи маломісних камерах. У виняткових випадках їх можуть тримати в одиночних камерах; але лише для повнолітніх обвинувачених. Тримають окремо:

• чоловіків і жінок;
• неповнолітніх і дорослих; лише у виняткових випадках у камері можуть бути один або два дорослих, обвинувачених у злочинах невеликої чи середньої тяжкості, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності;
• співробітників кадрового складу розвідувальних органів України;
• осіб, які вперше притягаються до відповідальності та осіб, які вже відбували кримінальне покарання;
• осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі та осіб, які не відбували це покарання;
• осіб, які обвинувачуються у вчиненні тяжких або особливо тяжких злочинів;
• осіб, які обвинувачуються у злочинах, передбачених статтями 109 — 114 Кримінального кодексу (проти основ національної безпеки);
• осіб, які раніше працювали в правоохоронних органах (міліція, Збройні Сили України, служба безпеки, юстиції, кримінально-виконавча служба України, суд);
• вже засуджених;
• іноземців та осіб без громадянства;
• осіб, підозрюваних/обвинувачених у таких злочинах: порушення угоди про працю, порушення умов участі у страйку, невиплата пенсії, стипендії, зарплати, порушення авторського права, суміжних прав, патентного права, злочини у сфері господарської діяльності (крім незаконних дій із підробленими грошима, лотерейними білетами, іншими паперами);
• осіб, засуджених до довічного позбавлення волі та осіб, засуджених до позбавлення волі на строк;
• обвинувачених/підозрюваних по одній і тій самій справі.
  

Порядок розміщення засуджених у місцях лікування встановлюється окремо.

Права й обов'язки

Заарештовані мають право:

• на захист своїх прав і інтересів;
• знайомитися з правилам тримання під вартою;
• на щоденну прогулянку тривалістю 1 година (для вагітних жінок, жінок із дітьми, неповнолітніх — 2 години);
• одержувати передачі, посилки, гроші та передачі;
• купувати предмети першої необхідності та продукти харчування на суму не більше 1 мінімального розміру зарплати на місяць та без обмежень письмове приладдя, газети та книги;
• користуватися власним одягом та взуттям, мати при собі записи стосовно кримінальної справи; користуватися переданими телевізорами, настільними іграми, книгами та газетами;
• виконувати релігійні обряди;
• на 8-годинний сон у нічний час, який не може бути перервано слідчими діями, крім невідкладних випадків;
• жінки можуть мати дітей до 3-х років; молоді заарештовані (14 — 35 років) мають право на отримання соціально-психологічної допомоги;
• звертатися зі скаргами до Європейського суду з прав людини та інших органів міжнародних організацій.
  

Засуджені до позбавлення волі та переведені в СІЗО тримаються відповідно до рівня безпеки колонії, де вони відбували покарання у виді позбавлення волі, за Кримінально-виконавчим кодексом України. Перелік заборонених предметів першої необхідності і продуктів харчування визначається центральним органом виконання покарань, Міністерством оборони України за погодженням з Генеральною прокуратурою.

Заарештовані зобов'язані:

• дотримувати порядку у місці попереднього ув'язнення;
• дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, підтримувати чистоту в камері;
• ввічливо ставитися да адміністрації місць попереднього ув'язнення;
• бережливо ставитися до майна.

Забезпечення заарештованих

Особам, які тримаються під вартою, забезпечуються умови відповідно до норм санітарії та гігієни. Норма площі в камері на одну особу становить не менше 2,5 квадратного метра, а на вагітну жінку — не менше 4,5 квадратного метра. Заарештованим надається харчування, спальне місце, інші речі матеріально-побутового забезпечення.

В місцях попереднього ув'язнення організовується медичне обслуговування, лікувально-профілактична та протиепідемічна робота відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Побачення

Адміністрація місця попереднього ув'язнення може лише з письмового дозволу органу дізнання, слідчого чи суду, в провадженні яких знаходиться справа, може дозволити побачення з близькими родичами один раз на місяць тривалістю від однієї до чотирьох годин. Іноземцям під вартою побачення з представниками посольств та консульств за погодженням із відповідним слідчим, органом дізнання чи судом та Міністерством закордонних справ України. Побачення проводиться під наглядом адміністрації місця попереднього ув'язнення. В разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється.

Побачення з захисником надаються без жодних обмежень.

Листи та скарги

Особи під вартою можуть листуватися з родичами та іншими громадянами з письмового дозволу органу особи чи органу досудового розслідування. Скарги, заяви, клопотання, листи переглядає адміністрація місця попереднього ув'язнення.

Скарги на дії особи, яка проводить дізнання, або слідчого надсилаються прокурору, а скарги на дії прокурора — прокуророві вищої інстанції не пізніше трьох діб. Оскарження вироку суду надсилається протягом 24 годин з часу подання до апеляційного суду.

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з провадженням у кримінальній справі, надсилаються адміністрацією до органів, що провадять цю справу протягом трьох днів, а ті, що не пов'язані зі справою, — розглядаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення. З відповідями на ці скарги/заяки/клопотання/листи адмністрація ознайомлює заарештованих під розписку, яка додається до особистої справи особи.

Кореспонденція, яку взяті під варту особи адресують Європейському суду з прав людини, іншим міжнародним організаціям або своєму захиснику у справі, а також кореспонденція у відповідь перегляду не підлягає.

Заходи заохочення і стягнення

До осіб під вартою в разі їх зразкової поведінки можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

• огошення подяки;
• дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
• збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
• дозвіл на додаткове придбання предметів першої необхідності і продуктів харчування в межах 25% від одного мінімального розміру заробітної плати;
• дозвіл на одержання однієї передачі або посилки;
• премія
  

До порушників режиму застосовуються такі заходи стягнення:

• попередження або догана;
• позачергове залучення до прибирання приміщення;
• поміщення до карцеру на десять, а неповнолітніх — на п'ять, діб
  

Вагітні жінки та жінки з дітьми не можуть бути поміщені до карцеру. Стягнення може бути накладено не пізніше десяти діб з моменту виявлення проступку, а якщо у зв'язку з ним проводилася перевірка, то з дня її завершення, але не пізніше півроку з дня виявлення. Виконується накладене стягнення негайно або протягом місяця.

Праця заарештованих

Взяті під варту особи за їх згодою та за дозволом органу досудового розслідування або суду можуть залучатися до праці на території місця попереднього ув'язнення. Праця таких осіб оплачується на загальних підставах із деякими відрахуваннями за виконавчими документами. Прибутки, одержані з праці ув'язнених, не оподатковуються, а використовуються для упорядкування місця арешту та покращених умов тримання. Безоплатно заарештовані можуть працювати лише на роботах, пов'язаних зі створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця арешту; до таких робіт особи під вартою залучаються почергово та не більше двох годин на день.

Матеріальна відповідальність

Заарештовані несуть матеріальну відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'язнення. Збитки відшкодовуються з коштів, узятих з особистого рахунку особи. Не відшкодовані особою збитки стягуються:

• в разі засудження до позбавлення волі — з грошей, які надійшли на особовий рахунок за працю у місцях позбавлення волі;
• в разі засудження до інших видів покарань, скасування чи зміни запобіжних заходів — на загальних підставах цивільного законодавства.

Підстави та порядок звільнення заарештованих осіб

Підставами для звільнення осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, є:

• скасування запобіжного заходу;
• зміна запобіжного заходу;
• закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо його не було продовжено у встановленому законом порядку.
  

Начальник установи попереднього ув'язнення повинен при цьому негайно звільнити з-під варти особу, сповістивши про це прокурора.

Заходи піклування

Якщо заарештована особа має неповнолітніх дітей, які залишаються без нагляду, слідчий повинен негайно внести подання до служби у справах дітей для вжиття заходів до передачі цих неповнолітніх на піклування родичів чи влаштувати їх у дитячі установи, повідомляючи про це прокурора та заарештовану особу, залучивши копію листа до справи.

Якщо при ув'язненні підозрюваного/обвинуваченого його майно чи житло залишаються без нагляду, слідчий повинен вжити заходів до охорони цього майна чи житла.

Про взяття під варту особи слідчий зобов'язаний повідомити дружину або іншого родича, на робочому місці. Якщо обвинувачений є іноземцем, постанова про арешт направляється в Міністерство закордонних справ України.

Див. також

• Місця несвободи в Україні

Джерела

• Кримінально-процесуальний кодекс України, ст.148 — 149, 155 — 162, 165, 165-3.
• Закон України «Про попереднє ув'язнення»
• Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»