Вибори до Райхстагу 1933 (березень)
‹ Листопад 1932  1933 › |
||||
| Вибори до Райхстагу 1933 Всі місця Райхстаґу |
||||
| 5 березня 1933 | ||||
| Перша Партія | Друга партія | Третя Партія | ||
|---|---|---|---|---|
 |
 |
.jpg) |
||
| Лідер | Адольф Гітлер | Отто Велс | Ернст Тельман | |
| Партія | Націонал-Соціалісти | СДПН | КПН | |
| Лідер партії з | 28 липня 1921 | 1919 | жовтня 1925 | |
| Попередні вибори | 196 місць, 33,1% | 121 місце, 20,4% | 100 місць, 16,9% | |
| Виграно місць | 288 | 120 | 81 | |
| Зміна місць | +92 | -1 | -19 | |
| Голосів виборців | 17 277 180 | 7 516 243 | 4 848 058 | |
| Відсоток | 43,9% | 18,3% | 12,3% | |
| Зміна відсотка голосів | +10,8% | -2,1% | -4,6% | |
Вибори до Райхстаґу 1933 (нім. Reichstagswahl 1933) — вибори до Райхстаґу Німеччини, що відбулись 5 березня 1933 року. Останні вибори за багатопартійною системою, що відбулись в Німеччині до початку 2 світової війни.
Після виборів в листопаді 1932 року був сформований коаліційний кабінет на чолі з Адольфом Гітлером. Більшість у новому уряді отримала Німецька національна народна партія. Через два дні після приходу до влади Гітлер роспустив райстаґ, та призначив позачергові вибори.
27 лютого 1933 року було організовано підпал будівлі райстаґу, в якому було звинувачено комуністів. Був заарештований Ернст Тельман — лідер КПН. Тимчасово заборонена газета «Вперед» — друкований орган соціал-демократів, а сам виконавчий комітет СДПН був вимушений емігрувати до Праги.
Вибори проходили в атмосфері терору, проте нацистська партія так і не змогла отримати абсолютну більшість голосів. Для створення більшості нацисти заручилися підтримкою «Чорно-біло-червоного фронту боротьби».
Не зважаючи на те, що комуністи вели передвиборну кампанію напівлегально, вони отримали 12,3 відстотка голосів, і опинилися на третьому місці за кількістю отриманих мандатів. Проте невдовзі вони були позбавлені своїх мандатів.
| Партія | Процент голосів (зміна) | Місць (зміна) | ||
|---|---|---|---|---|
| Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (NSDAP) | 43,9% | +10,8% | 288 | +92 |
| Соціал-демократична партія (SPD) | 18.3% | -2.1% | 120 | -1 |
| Комуністична партія (KPD) | 12,3% | -4,6% | 81 | -19 |
| Партія Центру (Z) | 11,2% | -0,7% | 74 | +4 |
| Німецька національна народна партія (DNVP)[1] | 8,0% | -0,3% | 52 | +/-0 |
| Баварська народна партія (BVP) | 2,7% | -0,4% | 18 | -2 |
| Німецька народна партія (DVP) | 1,1% | -0,8% | 2 | -9 |
| Християнско-соціальна народна служба (CSVD) | 1,0% | -0,1% | 4 | -1 |
| Німецька демократична партія (DDP) | 0,9% | -0,1% | 5 | +3 |
| Німецька фермерська партія | 0,3% | -0,1% | 2 | -1 |
| Сільськогосподарська ліга | 0,2% | -0.1% | 1 | -1 |
| Інші | 0,0% | -0,9% | 0 | +/-0 |
| Всього | 100,0% | 647 | +63 | |
- ↑ у складі коаліції "Kampffront Schwarz-Weiß-Rot" («Чорно-біло-червоний фронт боротьби»)
Посилання [ред.]
http://www.dhm.de/lemo/html/nazi/innenpolitik/wahl33/index.html
http://www.gonschior.de/weimar/Deutschland/RT8.html
Передвиборні плакати 1933 року
|
||||||||||||||
