Віверові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Виверові)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віверові
Період існування: 34–0 млн р. т. Еоцен — сьогодення
Колаж фотографій різновидів віверових
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Інфраряд: Viverroidea
Родина: Віверові (Viverridae)
Gray, 1821
Роди
Вікісховище: Viverridae

Віверові[1][2][3] (Viverridae) — родина хижих ссавців з підряду котовидих (Felimorpha), яка містить 14 родів і 36 видів[4]. Віверові мешкають у тропіках Старого Світу, найбільше їх у Африці, Мадагаскарі та на Піренейському півострові. Представники родини живуть у лісистих місцевостях, саванах, горах.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Як правило, віверові — це невеликі стрункі тварини з короткими ногами і довгим хвостом, що живуть на деревах. Своїм виглядом багато віверових нагадують куницевих або котових. Довжина тіла варіює від 30 до 98 см, хвоста — 12–90 см, маса від 1 до 15 кг. Тулуб витягнутий, мускулистий і гнучкий. Довжина хвоста у багатьох видів дорівнює довжині тіла. У бінтуронгів хвіст хапальний. Шия середньої довжини, голова невелика з подовженою, загостреною мордочкою. Вуха невисокі і широко розставлені. Очі досить великі. Кінцівки п'ятипалі, пальцеходячі або стопоходячі.

Волосяний покрив низький, досить грубий. Переважає буре забарвлення зі строкатими візерунками, що складаються зі смуг і плям. Хвіст часто має кільчастий малюнок. У деяких видів (цівета, вівера, цівета мала) є особливі залози, розташовані в анальній області та виділяють пахучий секрет — мускус. Зубна формула: 3/3, 1/1, 3–4/3–4, 1–2/1–2 = 32–40.

Спосіб життя та живлення[ред. | ред. код]

Бінтуронг в зоопарку Оверлун, Нідерланди
Diplogale hosei, ілюстрація
Мусанг (Paradoxurus)
Генета (Genetta)

Зустрічаються переважно в лісах, заростях чагарнику і високої трави. Активні вночі, вдень ховаються в дуплах дерев, печерах, рідше в норах, звичайно займаючи чужі. Деякі живуть в будівлях людини. Зустрічаються поодинці або парами. Найкраще з усіх хижих лазять по деревах, деякі види проводять на них більшу частину свого життя. Представники виду цівета видрова — напівводні. За типом харчування більшість віверових всеїдні. В їх раціоні присутня як тваринна так і рослинна їжа: різні дрібні хребетні і безхребетні (черв'яки, ракоподібні, молюски), плоди, горіхи, цибулини. Деякі види поїдають падло. Органи чуття добре розвинені.

У цілому, біологія та екологія окремих видів вивчені слабко.

Розмноження[ред. | ред. код]

У більшості видів сезонність у розмноженні відсутня. Вагітність триває 60–81 днів. У приплоді від 1 до 6 сліпих, але покритих шерстю дитинчат. У деяких видів на рік буває 2 вагітності. Тривалість життя у віверових — 5–15 років.

Ареал[ред. | ред. код]

Віверові поширені в тропіках Старого Світу: у Південній Європі (Піренейський півострів), Африці, на Мадагаскарі, в Середземномор'ї і в Південній та Південно-Східної Азії, включаючи Індонезію та Філіппіни. Цівета гімалайська була акліматизована в Японії.

Систематика[ред. | ред. код]

Давні класифікації єнотів[ред. | ред. код]

З цією групою ссавців пов'язана назва «єнот», яка з часом поширилася на інші морфологічно близькі групи хижих ссавців, у тому числі з визнаних тепер окремими родин — Ракунові (Procyonidae) та Псові (Canidae). За тлумачними словниками вихідним таксоном був вид Генета (Viverra genetta) (словник Даля [1] [Архівовано 16 лютого 2010 у Wayback Machine.]). За словником Ушакова [2] [Архівовано 15 грудня 2011 у Wayback Machine.]: «Енот, енота, м. (новолатин. geneta).

  • 1. Лесной пушной зверь с темножелтым мехом.
  • 2. только ед. Выделанный мех этого зверя. воротник из енота.
  • 3. только мн. Одежда, сшитая из такого меха (шуба, воротник; разг.). Господин в енотах. Достоевский».

Після переключення уваги дослідників з африканської фауни на американську розуміння обсягу «єнотів» (вівер) розширили. Африканських віверових (зокрема й типових «єнотів» роду Генета (Genetta), а також Бінтуронга (Arctictis binturong) та ін.) стали об'єднувати з американськими «єнотами» — ракунами, ракоїдами, носухами та ін. на підставі їхньої зовнішньої схожості в одну родину «єнотових» = «віверових». Тепер це лише історичний факт, і американських «єнотів» тепер розглядають як окрему родину — Ракунові (Procyonidae) [3] [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.].

У сучасній українській мові назва «єнот», попри своє походження, застосовується лише до представників родів Procyon (рідше — до інших представників родини Procyonidae) та Nyctereutes, жоден з яких до родини віверових не належить.

Сучасні класифікації[ред. | ред. код]

За монографією «Види ссавців світу», 2005 [4] [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.] родина включає 4 підродини, 15 родів, 35 видів. Згодом на основі філогенетичних експериментів, генетичного складу та морфогенетики було підтверджено чи переозначено види: Genetta felina, Paradoxurus musangus, Paradoxurus philippinensis:

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Універсальний словник-енциклопедія. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
  2. ↑ Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
  3. ↑ Карабута, О. Структурно-дериваційні типи зоолексем: неморфологічний спосіб творення // Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика». — 2015. — Вип. XXII. — С. 25–27.
  4. ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 03.02.2022.
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віверові&oldid=41788484