Вивих

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вивих
МКХ-10 T14.3
MeSH D004204

Вивих (лат. luxatio, onis, f.) — різновид травм, що характеризується як порушення конфігурації суглобових поверхонь.

Вивих  - вид травми, за якої суглобовий кінець однієї кістки зміщується за межі суглобової поверхні іншої, котра разом із першою утворює суглобову «пару».

Вивих — травматичне пошкодження суглобу, унаслідок якого поверхні кісток зміщуються та повністю втрачають дотикання, а суглобова сумка розривається. Якщо суглобові поверхні на певній ділянці дотикаються, то говорять про підвивих.

Класифікація вивихів[ред.ред. код]

За часом[ред.ред. код]

  1. свіжі — до 3-х діб після травми;
  2. несвіжі — від 3-х діб до 3-х тижнів;
  3. застарілі — більше 3-х тижнів.

Особливі види вивихів[ред.ред. код]

  • Звичний вивих — це багаторазові вивихи без надмірних фізичних зусиль.

Симптоми, перебіг[ред.ред. код]

Сильний біль у ділянці вивихнутого суглоба, який посилюється при спробі ворухнути, відсутність руху у ньому. При огляді визначається деформація у ділянці суглоба, помітна при порівнянні його зі здоровим суглобом. При пальпації виявляється, що голівка суглобу знаходиться не на місці, а зміщена у сторону. Спроби провести пасивні рухи викликають сильний біль. Діагноз ставлять за допомогою рентгенологічного дослідження.

Надання першої допомоги при вивихах[ред.ред. код]

  1. При наявності кровотечі із судин — зупинка кровотечі джгутом чи імпровізованими джгутами (закрутка, перетягання ременем, шнурком тощо), накладання тиснучої пов'язки.
  2. Знеболювальна терапія (введення наркотичних анальгетиків, 50 % розчину анальгіна, при можливості введення 2 % розчину новокаїну, лідокаїну в ділянку суглобу (10-20 мл).
  3. При відкритому вивиху накладання первинної пов'язки з метою профілактики вторинного мікробного забруднення.
  4. Транспортна іммобілізація: аутоіммобілізація, підручними засобами, табельними транспортними шинами (драбинчастою шиною Крамера, диктовою, шиною Дітеріхса).
  5. При необхідності введення серцевих препаратів: кофеїну, кордіаміну.
  6. При шоці, колапсі трансфузії реополіглюкіну, лактасолю, фізрозчину, 5 % розчину глюкози.

Задачі транспортної іммобілізації[ред.ред. код]

  1. Зупинка кровотечі ( артеріальної).
  2. Попередження травматичного шоку.
  3. Накладання стерильної пов'язки на рану.
  4. Проведення мобілізації табельними або підручними засобами.

Основні принципи транспортної іммобілізації[ред.ред. код]

  • для знерухомлення ушкодженої кінцівки необхідно іммобілізувати два суміжних суглоби, а при вивиху плечової або стегнової кістки три суглоби;
  • моделювання шини необхідно проводить по здоровій кінцівці, або на тому, хто її буде накладати, тобто на медпрацівнику;
  • при іммобілізації кінцівки необхідно надати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка менш за все травмується;
  • при відкритих вивихах вправлення не виконують, накладають стерильну пов'язку і кінцівку фіксують в том положенні, в якому вона знаходиться в момент ушкодження;
  • іммобілізація накладається поверх одягу і взуття потерпілого, між шиною і кінцівкою потерпілого кладеться м'яка ватно-марлева підкладка;
  • при відкритих вивихах на рану необхідно накласти стерильну пов'язку;
  • при фіксації шини не повинно закриватися місце накладання джгута, щоб була можливість коригувати стан джгута;
  • іммобілізована кінцівка перед транспортуванням в холодну пору року повинна бути обов'язково утеплена з метою профілактики відмороження;
  • під час перекладання потерпілого з нош, ушкоджену кінцівку повинен тримати помічник.

Треба пам'ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації. При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню.

Лікування[ред.ред. код]

Для усунення вивиху проводять його вправлення за окремим способом для кожного суглобу. Після вправлення на 3 тижні накладають фіксуючу гіпсову лонгету, а потім призначають масаж та лікувальну гімнастику.

Хірургічному лікуванню підлягають звичні вивихи (плеча, надколінника), застарілі вивихи, ускладнені вивихи, деякі свіжі вивихи (вивих акроміального і стернального кінця ключиці) та інші.

Вправлення вивихів[ред.ред. код]

Вивих нижньої щелепи найчастіше буває двостороннім. Рот напіввідкритий, нижня щелепа зміщена вниз та допереду, щоки ущільнені, з рота виділяється слина. При вправленні щелепу фіксують двома руками, при цьому великі пальці, обмотані серветками, опираються на зуби. Голову хворого фіксує асистент. Нижню щелепу відтягують вниз, а потім подають назад та вверх. Після вправлення накладають пращеподібну пов'язку, що обмежує відкривання рота, на 1-2 тижні. На декілька днів призначають дієту у рідкому вигляді.

Вивих плеча. Суглобова голівка найчастіше зміщена кпереду або донизу — у пахвинну западину. Активні рухи у суглобі відсутні, при пасивних рухах відмічається різка хворобливість та спротив у ділянці суглоба. Існує багато способів вправлення, але найпоширеніші способи Джанелідзе та Кохера, хоча останній найтравматичніший. Для знеболювання вводять підшкірно промедол та у порожнину суглоба 20-40 мл 1 % розчину новокаїну, також вправляють вивихи під провідниковою анестезією або загальним знеболюваннням.

За способом Джанелідзе хворого вкладають у боковому положенні на стіл так, щоби рука вільно звішувалась донизу. Голову при цьому вкладають на столик. Через 10-15 хвилин під впливом тяжіння відбувається розслаблення м'язів плечового пояса. Руку беруть за передпліччя, згинають її у ліктьовому суглобі, відтягують донизу та злегка повертають назовні, а потім всередину. При цьому відбувається вправлення вивиху. Фіксують гіпсовою лангетою на 3 тижні.

Вивих ліктьового суглобу найчастіше буває заднім. Під загальним знеболюванням вивих вправляють шляхом подвійного тяжіння. Асистент відтягає зігнуте під кутом 120° передпліччя, у той час коли лікар, охопивши плечо так, щоби його великі пальці лежали на зміщеному назад ліктьовому відростку та голівці променевої кістки, зміщує їх наперед. Після вправлення вивиху ліктьовий суглоб мобілізують під прямим кутом гіпсовою лангетою на 3 тижні.

Вивих тазостегнового суглобу. Хворий лежить на спині, нога злегка зігнута у тазостегновому та колінному суглобах, ротована всередину. Активні рухи відсутні, пасивні — дуже хворобливі. Вправлення можливе тільки у стаціонарі. Транспортування можливе після введення знеболювальних засобів (морфін, промедол). Вправляють вивих зазвичай за способом Джанелідзе, з фіксацією гіпсовою лонгетою на 4-6 тижнів.

Див. також[ред.ред. код]